Розділ 13. Чорне Світло

Небо над Ельтарісом розверзлося — не просто від блиску зорі, а від зворотного сяйва.
Світло стало темним, наче його висмоктали з простору.
Навколо — ледь чутний тріск, немов тріщала сама тканина реальності.

— Це не тінь, — прошепотіла Алія, стискаючи руку Каеля. — Це… живе.

З темряви виринуло щось, що не мало форми.
Немов прозора хмара, але зсередини її пульсували уламки світла, ніби зорі, що згасали.
І кожен пульс знімав частинку тепла з усього навколо.

Каель спробував під’єднати сенсори —
прилади не просто вийшли з ладу, а почали зворотно працювати:
показники енергії рухались у від’ємну сторону, ніби сам Всесвіт віддавав силу назад у порожнечу.

 — Це... антиполе, — мовив він. — Темна матерія, яка поглинає світло. Але вона реагує на тебе.
— Вона не просто реагує, Каелю. Вона... пам’ятає мене.

---

Коли Чорне Світло наблизилось, Алія відчула — воно знає її ім’я.
Шепіт наповнив повітря. Не звуки, а думки, що проривалися прямо у свідомість:

Ти принесла світло. Тепер віддай його нам.

Вона впала на коліна — руки світилися, але сяйво розчинялося, як у воді.
Каель кинувся до неї, торкнувся її плеча, і в ту ж мить його власне тіло спалахнуло —
Керіс, що жив у ньому, пробудився вдруге.

Навколо з’явився щит зі світла, який зупинив темряву.
На мить усе стихло.
А потім тиша заговорила.

Ви не можете врятувати всіх. Кожне світло має свою тінь.

---

Коли темрява зникла, залишивши лише сліди чорного пилу, Каель стояв блідий, майже прозорий.
Його руки тремтіли — частина енергії Керісу згоріла.

 — Вона забрала в мене частину, — сказав він глухо.
— Ми її повернемо, — відповіла Алія. — Але спершу треба знайти, звідки вона прийшла.

---

Вони вирушили вглиб пустелі Ельтарісу, де за переказами колись було місто дзеркал — місце, де магія і наука перетиналися.
Там, казали старі хранителі, знаходився Джерельний Камінь — кристал, який віддзеркалює істинну природу будь-якої енергії.

 — Якщо Чорне Світло — це відображення нашого, ми зможемо зрозуміти, як його зупинити, — сказав Каель.
— Але якщо воно — частина нас? — тихо спитала Алія.
— Тоді, — відповів він, — доведеться навчитися любити навіть темряву.