Світло крізь тріщини

1. Похмурий новенький


Мія
Я збиралася до школи під звуки улюбленої музики. Знову новий день, а отже -нові пригоди та можливості. Застібаючи сорочку, я на мить затримала погляд на своєму шрамі на лівій руці. Моє особисте нагадування. Ціна за право бачити кожен цей ранок. Я глибоко вдихнула, посміхнулася своєму відображенню у дзеркалі й вибігла з дому. Хоча стояла середина жовтня, погода ще була тепла. 
Школа зустріла мене звичайним шумом.
- Міє! - Марія, моя найкраща подруга, миттєво підлетіла до мене, обіймаючи так, ніби ми не бачилися кілька років, хоча розлучилися лише вчора ввечері. - Ти готова до сьогоднішнього тесту?
- Готова, - відповіла я, відчуваючи як енергія наповнює мене.
Ми зайшли в кабінет і сіли кожна за свою парту. 
За хвилинку пролунав дзвінок, і двері класу відчинилися. У кабінет зайшов він.
Хлопчина, одягнений у чорне худі та сірі джинси. Він тримав руки в кишенях і дивився суто на підлогу, ніби намагався стати невидимкою.
-Знайомтеся, ваш новий однокласник - Морозенко Денис, - оголосила вчителька, окинувши всіх поглядом. - Він перевівся до нас із іншої школи і тепер навчатиметься у вашому класі. Денисе, сідай он туди, біля Зіркової Мії. 
 Він повільно рушив між рядами. Кожен його крок здавався важким, наче до ніг були прив'язані гирі.
Марія обернулася до мене. Ми перекинулися поглядами. 
Новенький? Цікаво. 
-Привіт! - привіталась я, коли він порівнявся зі мною, і щиро усміхнулась, посуваючи свої речі, щоб звільнити йому простір. - А чому ти перевівся? - запитала я у нього пошепки.
Він нічого не відповів. Тільки ледь помітно кивнув і сів поряд за парту, одразу відгородившись від мене рюкзаком. “Якийсь він геть похмурий” - подумала я, збоку розглядаючи його профіль. У погляді його темно-карих очей відбивався такий пронизливий холод і глибокий смуток, що мені раптом стало ніяково. Цей хлопець наче приніс із собою у наш сонячний клас шматочок лютневої завірюхи.


 Ден
Я стояв біля кабінету, засунувши руки в кишені худі. Навколо мене вирував чужий, шумний світ. Десятикласники сміялися, щось жваво обговорювали. Вони були такими легкими. Живими. А я відчував себе так, ніби між мною і цим світом вибудувалася товста стіна з каламутного скла. 
Якби була моя воля, я б узагалі не ходив до школи. Не зараз. У минулій я просто не міг більше перебувати - там усе нагадувало про нього. Кожен куток, кожна парта, навіть колір стін у коридорі душили спогадами про той жахливий день. Тому я випросив у батьків це переведення. Спроба почати з чистого аркуша, хоча мій аркуш давно заляпаний чорнилом.
Моєю сусідкою по парті виявилася дівчина, яка, здавалося, складалася виключно з позитиву й світла. Вона постійно те й робила, що посміхалася. Щойно я сів, то відразу почала засипати мене питаннями: звідки я, чому перевівся, чим люблю займатися у вільний час... Її голос звучав як дзижчання настирливої бджоли. Мені хотілося затулити вуха.
Я просто дивився в одну точку на дошці, стиснувши зуби. Та побачивши, що я взагалі не реагую, вона нарешті затихла. Зітхнула і продовжила слухати урок, щось швидко й акуратно занотовуючи у свій зошит. На секунду я помітив шрам на її руці, але одразу відвернувся до вікна. Мені байдуже. 
На перерві моє маскування «невидимки» остаточно провалилося. До моєї парти підійшли кілька однокласників - стандартний допит для новенького. Вони намагалися дізнатися більше про мене, питали різне. Та я не мав жодного бажання розповідати щось про себе, а тим паче з кимось зближуватися. 
-Просто перевівся і все, - буркнув я єдину суху фразу, підвівся і вийшов з класу, залишивши їх розгублено дивитися мені в спину.
Я сховався наприкінці найглухішого коридору біля вікна, дістав навушники і ввімкнув музику на максимум. Я хотів, щоб мені просто дали спокій. Але, повернувши голову, знову помітив біля кабінету цю Зіркову Мію. Навіть прізвище у неї таке, ніби вона з космосу, тому і сяє. Вона стояла в колі друзів, сміялася, але час від часу кидала на мене дивні погляди, сповнені розуміння.  Це дратувало. Вона нічого про мене не знає. І ніхто тут не знає...




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше