Світло крізь тріщини

Пролог. Чорний вогонь

Мій світ зруйнувався з тріском палаючого дерева і запахом задушливого диму.
Я пам’ятаю, як крутилася голова. Пам’ятаю пекуче, нелюдське тепло, яке стискало мої легені, і помаранчеві язики, які лизали стіни бабусиної кімнати. Чорним дим огорнув простір.
- Міє, лізь! Чуєш?! Тримай мою руку! Я тобі допоможу! - почувся ніби здалеку голос моєї старшої сестри Софії.
Вона міцно перехопила мене за зап'ястя, витягуючи на підвіконня.
У цей момент ззаду щось вибухнуло, і палаюча балка, зачепивши мою руку, з гуркутом обвалилася на підлогу. Пекучий біль пронизав тіло. Я хотіла кричати, але з горла вирвався лише придушений хрип. Софія не розтиснула пальці, вона з усіх сил штовхнула мене вперед. Я зірвалася з підвіконня вниз, у прохолоду нічного повітря. Земля боляче вдарила в спину. Я спробувала підвестися, дивлячись у густий дим, де виднівся силует сестри біля вікна. Я тягнула до неї неушкоджену руку, а в далені вже вили сирени. Перед очима почали розпливатися темні плями. Останнє, що я пам’ятаю, це сліпучий спалах полум’я неподалік вікна. А потім настала - темрява.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше