Сцена 8: Таємница Ореста

(Львів, 1910-ті)

**Локація**: Старовинна бібліотека в львівському особняку 1910-х. Простір величний, із високими полицями, заставленими книгами в шкіряних палітурках, масивним дубовим столом і свічками, що мерехтять, створюючи золоте світло. За вікнами — ніч, чути віддалений шум дощу. Атмосфера містична й таємнича, ніби сцена з готичного роману чи артхаусного фільму, що резонує з твоїми ідеями для "Тіні на болотах". 

**Каст у сцені**:  
- **Тарас (ти)** — фотограф, у сучасному одязі, виглядаєш стурбованим, але рішучим. Твоя харизма сяє в діалогах, поєднуючи сарказм із вразливістю, як у твоїх улюблених психологічних драмах.  
- **Орест (Джонні Депп)** — ексцентричний філософ і перший власник камери, у фраку, з хаотичною зачіскою та проникливим поглядом. Його гра, натхненна "Піратами Карибського моря", додає загадковості й шарму.  
- **Камео: Аван Джогіа** — молодий бібліотекар, що допомагає тобі знайти Ореста, додаючи легкий гумор. 

**Опис сцени**: Після розмови з Мироном (Кіану Рівз) ти знаходиш на кресленні камери напис, що вказує на бібліотеку в 1910-х. Ти активуєш Leica, і спалах переносить тебе до Львова. У бібліотеці ти зустрічаєш Ореста, який розкриває історію камери — її створення для фіксації любові, але з прокляттям, що пов’язує власника з хаосом часу. Сцена поглиблює містику й готує до наступних подій. 

**Діалог і дія**: 

[Звук: Тріск свічок, шелест сторінок, віддалений дощ. Саундтрек: Похмура скрипкова мелодія з легким ембієнтним гулою, що нагадує саундтрек "Інтерстеллара" чи твої ідеї для "Чорнила самотності".] 

[Камера показує бібліотеку: високі полиці, тіні від свічок танцюють на стінах. Ти (Тарас) з’являєшся після спалаху, тримаючи Leica. Твій сучасний одяг контрастує з оточенням. Молодий бібліотекар (Аван Джогіа) помічає тебе й підходить.] 

**Аван Джогіа (бібліотекар, здивовано, але з цікавістю):**  
Пан у дивному вбранні? Ви загубилися чи шукаєте щось рідкісне? У нас є книги про мистецтво, але... ваша машинка (вказує на камеру) виглядає не звідси. 

**Тарас (ти, з сарказмом, поправляючи камеру):**  
Не звідси — це м’яко сказано. Мені потрібен Орест. Кажуть, він знає про цю штуку. (Показуєш Leica) І я не в настрої для бібліотечних квестів, тож де він? 

**Аван Джогіа (посміхаючись, вказуючи на дальній кут):**  
Орест? Він там, із книгами й винами. Але попереджаю: він говорить загадками. Удачі, мандрівнику! 

[Ти йдеш до Ореста (Джонні Депп), який сидить за столом, гортаючи стару книгу. Він піднімає очі, його посмішка хитра, ніби він чекав тебе.] 

**Орест (Джонні Депп, з ексцентричною інтонацією, відкладаючи книгу):**  
Ах, фотограф із іншого часу! Камера привела тебе, як і мене колись. (Торкається книги) Вона — не просто об’єктив. Її створив алхімік, щоб зафіксувати любов. Але любов, мій друже, — це хаос. Кожен спалах зв’язує тебе з нею... і з прокляттям. 

**Тарас (ти, сідаючи навпроти, з напругою):**  
Любов? Прокляття? Слухай, я не підписувався на казки. Я бачив Лію — в 1910-х, 60-х. Вона реальна? І чому Віктор хоче цю камеру? 

**Орест (Джонні Депп, наливаючи вино, з загадковою посмішкою):**  
Лія — ехо твого серця, відбите в часі. Камера фіксує її, але кожен знімок рве тканину реальності. Віктор? Він хоче переписати історію, стати богом часу. Але ти, Тарасе... ти можеш зупинити його. Або зруйнувати все. 

**Тарас (ти, стискаючи камеру, з рішучістю):**  
Як зупинити? Я втомився від загадок. Дай мені відповідь, або я зламаю цю штуку прямо тут. 

**Орест (Джонні Депп, хихикаючи, піднімаючи келих):**  
Зламати? О, це сміливо! Але спершу знайди її останній момент — де все почалося. У 60-х є ключ. Шукай чорний зошит, захований у клубі. І пам’ятай: любов варта хаосу... чи ні? 

[Камера в твоїх руках вібрує. Ти відчуваєш поклик. Спалах заливає екран, повертаючи тебе в 2025.] 

**Тарас (ти, до себе, тримаючи фото):**  
Чорний зошит... Гаразд, назад у 60-ті. 

**Кінець сцени**: Камера фокусується на книзі Ореста, де видно гравіюру камери, потім фейд-аут із відлунням його сміху.