Розділ 10

- Ну чому вони не телефонують? Я місця собі не знаходжу тут!! - бігала Іра, яка хвилювалась найбільше.

Напевно, так само б себе вела Аліна, але вона досі була у шоці. Ніби, і посміхалась, і вела себе серйозно, але у глибині душі дівчина досі була ображена на Макса та його дівчину. Старі рани, ніби полили спиртом і вони знову почали боліти, наче були зроблені нещодавно. Це важко, це боляче, це жахливо сумно...

- Сядь вже на місце!! Якщо вони зателефонують, дуже швидко себе видадуть. Аліса людина не проста і вона сто відсотків не довірилась їм одразу на повну, - заспокоював Єгор.

- Як чудово ти її знаєш!! А ось я ні. Я взагалі вас усіх вперше бачу, а моя подруга там. У самому пеклі!! - репетувала дівчина.

Всі ж інші мовчки сиділи. Не хотілось думати, не хотілось відчувати. Все це повернулось у їх життя і не зрозуміло, чи закінчиться взагалі? Це якийсь нескінченне коло подій, яке неможливо припинити.
Але є одна різниця. Цього разу Алісу не боїться майже ніхто. Їх план відшліфований на сто відсотків, тому цього разу жінка дійсно відчепиться від них усіх назавжди. Навпаки, всі переживали за дівчат. Юліанна картала себе за те, що тоді вона не втримала друзів і вони зібрались тут. За те, що через цікавість вплутались в життя цих таємничих людей..

*** 
- Ось вам їжа на обід, тільки знайте, що далі будете харчуватись лиш за свій рахунок. - Наголосила Аліса. - Це буде ваша кімната. Сидіть тут та нікуди не йдіть. Та і не підете. Я вас замкну,  - посміхнулась.

- Коли повернешся?

- В мене є декілька справ, повернусь, коли потрібно буде перевірити вас, а далі, ближче до ранку. Завтра підемо влаштовувати мене на роль, яку ви обіцяли. Готуйтесь.

З цими словами вона покинула кімнату, а за нею, і саму квартиру.

- Це якийсь жах!! Відчуваю себе полонянкою. Яно, мені страшно і я вже не рада, що ми сюди взагалі прийшли... Треба оглянути тут все!! - заметушилась Надя.

- Тихо. Нічого не чіпай. Знаючи цю божевільну, вона могла і камери поставити. Давай просто посидимо та почекаємо її. - Відмовила подругу Яна і сіла на ліжко біля таці. Їй теж було не по собі.

- Я напишу смс Ірі, вони всі там хвилюються. Ох, як цей день пережити? - Зітхнула Надя і ввімкнула телефон, проводячи по екрані.

"Ми в Аліси, вона пішла по справах, а ми замкнені в кімнаті. Та все добре, не хвилюйтесь. Здається, вона нам не дуже повірила. Завтра "мусимо вести її на кастинг для ролі". Все, цілуємо."

До вечора дівчата, поївши, лежали. Думали й думали, говорили ні про що. Дійсно боялися, що за ними тут стежать...

Аліса сиділа у якомусь барі біля свого будинку та пила вже третій келих елітного віскі. Червона сукня непристойно задралась до верху, а очі бігали по тансполу. Грала весела мелодія. Усі веселились, а у дівчини на душі шкребли кішки. Не хотілось ні з ким розмовляти, бо знову все до неї повернулось.

В дівчини завжди було заради чого жити. Спочатку заради роботи акторки, потім заради помсти.

Далі тюрма. Головною метою було вижити. Вижити серед жінок, які ненавиділи один одного, не знали слова "манери", та яким не вистачало духу смерті поряд.

Коли ж вона опинилась на свободі, ціла та не ушкоджена, цієї мети не стало. Не було сенсу жити. Зв'язки та кар'єра зіпсовані. Не було з чого розпочинати щось нове, та й, що розпочинати?

Побачивши, що у давніх знайомих усе добре і вони вийшли сухими з води, ненависть знову огорнула її тіло. Знову хвиля заздрощів накрила Алісу. Вона і не перечила, що заздрила Каріні, Яні, Вані та іншим. Бо це все повинно було бути її. Дівчина колись не змогла встановити над собою справедливість. Колись вона могла усе, доки не з'явилась Каріночка.

Саме в цей момент Аліса вирішила знову боротись за своє щастя, попри усіх та усе. Так, усіх. Хоч і довелось трохи помучитись з інформацією про нових друзів Вані. Цього фотографа і її пришелепкуватих колег.

Сьогодні дівчина мала провести вечір вдома. Передивитись улюблений фільм "Лоліта" та пити шампанське. Але ці дві дурепи змінили її плани. Як завжди.

Приперлись до неї додому. Ніби, дійсно вміють мстити. Вони і не знають, як це, по-справжньому когось ненавидіти. Але Аліса впустила їх. Їй було цікаво, що буде далі. І, якщо ці дівчатка не стануть у пригоді, будуть просто чудовим ключем задля шантажу з Ванею. Лише він серед усього цього театру більш-менш розуміє її. Так, він зрадив її. Але ж і вона не сонечко... Тому, це вже не має значення. У будь-якому випадку дівчина якось використає для себе цих двох "подружок".

Зараз, у цьому барі, ніхто навіть не підозрює, що бачить Христову справжньою. Звичайну людину без помади та маски стерви на обличчі. Та чи людина вона взагалі?