Глава 7

У Вондері у Наташі було життя, про яке можна було лише мріяти! Літній серфінг на морі, осінні повільні прогулянки на конях, зимові покотушки на лижах, падіння в сніг на сноуборді та весняні мотопробіги! Загалом, вони каталися на всьому, що рухається! Але щоразу, коли вона виходила з цього прекрасного чарівного світу, її огортав вселенський сум, оскільки в реальному житті нічого з цього не було. Час минав, Наташа росла, і одного разу, коли вона прийшла на гойдалку, щоб зайти у свій світ, вона не знайшла Соні! Ні її, ні Тома та інших хлопців! Сильно налякавшись, вона раптом усвідомила, що не хоче і не може перебувати в реальному житті! Це усвідомлення налякало її ще більше! Вона прийшла на набережну і почала набирати Соню, але безуспішно. Якоїсь миті вона зрозуміла, що за нею хтось уважно стежить! Вона хотіла зайти в кафе, яке належало Фейге, але воно було закрите. І коли вона обернулася і озирнулася на всі боки, то зрозуміла, що ні  тульп, ні карет з кіньми немає! Все ніби зупинилося! Вона почала кричати та кликати, але безуспішно. Коли вона сіла на пісок і від розпачу заплакала, до неї хтось підійшов і сів поруч. Дівчинка обернулася і побачила собаку, гарного рудого собаку. Вона вирішила погладити її, але собака побігла, даючи знати, що Наталка повинна йшла за нею! Вони пішли дорогою, яка вела… а дівчинка сама не знала, куди вона вела. Пройшовши якийсь час, вона побачила величезний пагорб, а на ньому хтось стояв. Підійшовши ближче, вона побачила високу дівчину з гарним волоссям. "Ти Наталя?" - Запитала дівчина. "Так, а ви хто?" - "Ходімо, дорогою все поясню". Пізніше з'ясувалося, що дівчину звуть Анастасія, і що найдивніше, вона теж не знає, де Соня. Їй просто хтось зателефонував і сказав забрати Наталку до себе у свій Вондер!

- А де Том?

- Він, до речі, чекає на тебе !

Коли вони прийшли на вокзал, їх зустрів Том. Він був не один, а з якоюсь дівчиною! Як пізніше виявилося, то була його дружина.

Вони їхали поїздом десь годину, коли вийшли з поїзда. Наталя була в шоці: перед нею відкрився величезний мегаполіс у стилі Кіберпанку! Ішов невеликий дощ, що дуже створювало офігенну атмосферу!

Вони сіли в машину, і за годину були, як, назвала його, Настя, Логово!

Вони зайшли в будинок, піднялися на поверх і зайшли до величезної квартири, що складається з двох поверхів!

Там навіть була величезна тераса з басейном та джакузі!

Їх зустріли чоловік та жінка. Як пізніше виявилося, це були батьки Насті та Маші, Нона та Сергій!

Вони були дуже схожі на головних героїв із фільму «Сімейка Адамс»!

І інтер'єр квартири швидше нагадував лігво вампірів!

Раптом Наташу охопив страшний страх!

Що, якщо це є вампіри?

Ті, про які багато разів їй розповідала Фейга!

Вампіри могли викрасти Тульп і сховати їх чи заблокувати Вондер!

І зробити так, що їх ніхто не знайде. Вони харчувалися енергією Тульпи!

Ну, а хосту нічого не залишається, як створити нову Тульпу!

Наташа покликала Тома на кухню, - "Том, це хто? Де Соня? Що відбувається?" – "Та я сам не знаю! Я сам прийшов і нікого не виявив! Сам у шоці ось і покликав Настю та Машу. Їх батьки найвпливовіші в цьому світі! Вони допоможуть їх знайти!" - "І похмурий, він додав, 'Напевно'." - "Що означає 'Напевно'?" Звелася Наташа! І накинувшись на Настю, схопивши її за куртку, почала кричати та плакати, благаючи, щоб повернули Соню! Всі стояли мовчки, коли вона трохи заспокоїлася. Нона принесла їй склянку води та заспокійливе! Потім суворо сказала: Не кричи, заспокойся! Криком ти нічого не досягнеш і зробиш тільки гірше. Ніхто тут не знає, що діється! А будеш кричати або щось витворяти, можеш взагалі більше ніколи не потрапити у Вондер! - 'Тобі скільки років?' - '13,' відповіла дівчинка і заплакала. - '13?' Злякано спитав Сергій! А як вона тут? Адже вік уже не дитячий! Пізніше їй розповіли, що сюди у Вондер потрапляють лише діти. Підростаючи вони розлучаються зі своїми уявними друзями і йдуть жити своїм життям! І що найстрашніше, що у Наташі вже давно пройшов цей період! - Але чому вона тут? спитала Настя! - 'Це може бути тільки, о господи!' Від страху вона аж стиснулася! Нона зробила схвальний жест! Тільки Настя хотіла заперечити. - 'Я знаю, що ти скажеш,' відповіла Нона! 'Це треба ще перевірити! А тепер давайте повечеряємо і проведи її додому! Коли Наташа та Настя вийшли у реальний світ, то всю дорогу вони мовчали. І тільки прийшовши додому, Настя обняла її і сказала: 'Не хвилюйся, все ще буде! Лягай приємних снів