Глава 7

Все у Вондері йшло добре, але один раз сталося непоправне! Берімар напав на Вондер Соню! Тоді всі розділилися на два табори: одні хотіли піти у Вондер Берімара, а інші хотіли знищити його, Вондер і його самого! Соня сиділа у своєму кабінеті з друзями та думали, що робити! Раптом у двері постукали! Зайшов старий чоловік, який сказав:

 "Софія, доброго дня! Справа в тому, що на мої магазини були нальоти! Ось я карту приніс, де вони стоять ! Ось чотири магазини та всі пограбовані! Я в цей момент ховався в секретному місці в магазині, про який ніхто не знає! І я чув, як люди Берімара сказали: "Та що там Вондер Соні два дні, ну максимум три, і всі магазини будуть наші, а до Вас там рукою подати!" Панове, що ж це відбувається?" 
— "Не переживайте, ми щось придумаємо, мої люди їх уже стримують! По можливості їдьте в ті Вондери, де безпечно!" Коли за ним двері зачинилися, Соня скликала пораду і наказала всім зайняти позиції та відбиватися! До неї підійшла Міра: 

"Сонь, там мої люди говорили, що Берімар силоміць утримує Наташу у своєму Вондері! Він дізнався про вашу таємну зустріч і потім кажуть, мало не в темницю посадив!" — "Що ти раніше мовчала? Ти, я, Красень і Улюкай зі мною йдете!" Разом вони поїхали до дому Берімара! Соня тримала пістолет напоготові! Красень і Улюкай вибили двері, на щастя, охорона кудись поділася! Міра сиділа на вулиці і дивилася, що б ніхто не прийшов! Вони зайшли до хати, хлопці йшли попереду, Соня за ними! Їй не було страшно! Кров кипіла від ненависті! Коли вони дісталися до спальні Бера, вони почули жіночий сміх! Соня показала хлопцям, що б йшли шукати Наташу. Вона сама з ним розбереться! Вона зібрала волю в кулак і з ноги вибила двері, і зайшла до спальні. Там, на ліжку, лежав Берімар, багата і впливова людина. Поруч із ним була молода дівчина, в якій Соня одразу впізнала Настю! Соня впустила вазу на комоді. Берімар прокинувся і ввімкнув нічник. Він побачив Соню, що стояла у дверях із пістолетом у руці. "Помри, старий боягуз! Вже занадто пізно!" Берімар не встиг нічого сказати. Соня вистрілила. "Вже занадто пізно." Годинник пробив опівночі. Пролунав постріл, і запанувала непроглядна темрява. У кімнаті було темно, і лише нічник тьмяно висвітлював її. Берімар сидів не рухаючись. Страх завмер на його обличчі. Настя, яка лежала поряд з ним, кудись зникла. "Ти маєш добу, щоб втекти з Вондера," — задумливо сказала Соня. - "Ти зрозумів? І ще, не намагайся захопити мій Вондер! Твоїх людей вже скрізь розбили! Тож ти програв!" І, посміхнувшись, вона увійшла з його кімнати! На набережній на неї вже чекала машина, з якої до неї назустріч вибігла Наташа.

Вони обіймалися, плакали! Красень і Улюкай теж плакали і обіймалися! "Сонь, ти його вбила!?спитала налякана Наталка

Соня лише казала: "Він більше не завдасть тобі шкоди, він більше не завдасть тобі шкоди!" Наступного дня вони були вже далеко від Соніного Вондера і стояли перед Табличкою, на якій були намальовані зірки і був напис. "Ласкаво просимо до Столиці Вондерів"!