Слово, що змінює все

Серед усіх секретів магії один зберігається особливо ретельно. Це не заклинання, не ритуал, не артефакт — це слово. Одне-єдине слово, вимовляння якого здатне змінити саму природу реальності. Його називають Словом Змін, Першим Словом, Голосом Творіння. Ті небагато, хто знає його, ніколи не вимовляють — занадто великий ризик, занадто непередбачувані наслідки.

Легенда каже, що цим Словом було створено світ. Перший бог, який з'явився з нічого, вимовив його — і порожнеча відгукнулася, почала формуватися, набувати обрисів. Кожен звук Слова створював новий шар реальності: простір, час, матерію, енергію, життя. Коли Слово було вимовлено повністю, світ став таким, яким ми його знаємо. І Слово замовкло — до наступного разу.

Проблема в тому, що Слово не можна вимовити частково. Це не набір букв, які можна розділити — це єдина сутність, цілісний акт творіння. Вимовивши перший звук, ти зобов'язаний вимовити останній. І результат завжди непередбачуваний. Слово не виконує бажання — воно змінює реальність за своїми законами, за правилами, які ніхто не розуміє до кінця.

Академія Магії зберігає записи про тих, хто вимовляв Слово протягом історії. Маг, який бажав вилікувати чуму, вимовив Слово — і чума зникла разом із половиною континенту. Король, що мріяв про вічний мир, вимовив Слово — і війна припинилася, бо не залишилося нікого, хто міг би битися. Щоразу Слово робило те, про що його просили — але ціна була нестерпною.

Знання Слова передається тільки усно, від учителя до учня, в момент смерті учителя. Це останній дар і остання відповідальність. Учень отримує владу, яку ніколи не повинен використовувати, і тягар, який неможливо скласти. Зараз у світі живуть семеро хранителів Слова. Вони не знають одне одного, не зустрічаються, не спілкуються. Так безпечніше для всіх.

Кажуть, що Слово можна почути в певних місцях: на перехрестях вимірів, у центрі вмираючих зірок, у тиші між ударами серця. Але це небезпечне знання. Почути Слово — означає майже вимовити його. А одного разу вимовлене, воно вимагає завершення. Деякі шукачі, що намагалися підслухати Слово, зникли — просто розчинилися в повітрі, не залишивши слідів.

Божественна Академія ставиться до Слова з особливою пошаною. Для богів воно — нагадування про часи, коли вони самі були лише відгуком на це Слово, лише відлунням першого творіння. Молоді боги іноді мріють дізнатися Слово, використати його силу. Старші хитають головою: вони пам'ятають, що навіть боги — лише частина того, що Слово створило. Вони не вищі за нього. Вони — його наслідок.

Є теорія, що Слово — це не просто звук, а сама свідомість реальності. Що весь світ — це триваюче вимовляння цього Слова, нескінченний склад, розтягнутий на вічність. Якщо це правда, то одного дня Слово закінчиться. Останній звук пролунає, останнє відлуння затихне — і світ замовкне назавжди. Або, можливо, почнеться нове Слово, нове творіння, новий цикл.

Що відчуває людина, яка знає Слово? Ті небагато, хто відповідав на це питання, описували дивне відчуття — ніби носиш у собі весь світ, ніби кожен твій вдих може стати останнім або першим. Слово тисне на свідомість, проситься назовні, вимагає бути вимовленим. Чинити опір йому — щоденна боротьба, невидима війна з самим собою.

І все ж хранителі зберігають. Вони знають, що їхнє мовчання — це захист світу, що кожен день без Слова — це ще один день, коли реальність залишається стабільною. Можливо, одного дня настане момент, коли Слово потрібно буде вимовити — коли ціна мовчання перевищить ціну мови. Але до тих пір вони мовчать. І світ продовжує існувати, не підозрюючи, що його доля висить на одному невимовленому слові.