Тінь, що не належить господареві

Кожна людина відкидає тінь. Це один із фундаментальних законів реальності — там, де є світло й об'єкт, буде тінь. Але в цьому світі, де магія переплітається з фізикою, іноді трапляються дивні речі. Іноді тінь починає жити власним життям. Іноді вона відділяється від свого господаря і стає чимось зовсім іншим. Історій про такі тіні багато, і не всі з них мають щасливий кінець.

Перший задокументований випадок «вільної тіні» стався в Академії Магії. Молодий студент експериментував із заклинаннями ілюзій і випадково розірвав зв'язок між собою та своєю тінню. Тінь не зникла — вона залишилася, але почала рухатися незалежно. Спочатку це здавалося забавним: тінь танцювала, коли студент стояв нерухомо, махала рукою, коли він спав. Потім стало страшно.

Вільна тінь почала рости. Вона живилася світлом навколо себе, поглинаючи його і стаючи дедалі темнішою, дедалі щільнішою. Через місяць вона вже могла торкатися предметів. Через три — могла говорити. Її голос був схожий на голос студента, але наче пропущений крізь стіну з льоду. Тінь вимагала повернути її назад, возз'єднати з господарем. Студент не знав як. Ніхто не знав.

Врешті-решт майстри Академії знайшли рішення — не ідеальне, але робоче. Вони створили для тіні штучне тіло зі згущеної темряви і запечатали в ньому. Тепер у студента було дві істоти: він сам і його колишня тінь, що стала окремою сутністю. Вони живуть у різних кінцях Академії і намагаються не зустрічатися. Кажуть, коли вони опиняються поряд, світло між ними повністю зникає.

Але це був відносно мирний випадок. Інші історії про вільних тіней набагато похмуріші. Є легенда про воїна, чия тінь зрадила його в бою. Вона вказала ворогам на його слабке місце, показала, куди завдати удару. Воїн вижив, але його тінь — ні. Він спалив її магічним вогнем і відтоді ходить без тіні взагалі. Люди обходять його стороною — людина без тіні вважається проклятою.

Військова Академія розробила особливу техніку роботи з тінями. Їхні воїни вчаться контролювати свої тіні, перетворюючи їх на інструменти розвідки та атаки. Тінь воїна може прослизнути туди, куди не пройде тіло, підслухати розмови, вкрасти документи. Але ця техніка небезпечна: чим більше свободи даєш своїй тіні, тим більший ризик втратити над нею контроль. Кілька воїнів уже стали жертвами власних тіней.

У Божественній Академії до тіней ставляться філософськи. Вони вважають, що тінь — це відображення душі, її темний бік. Звільнена тінь — це частина людини, що здобула незалежність. І як будь-яка частина особистості, вона може бути доброю чи злою, корисною чи небезпечною. Усе залежить від того, яка людина відкидала цю тінь, які думки й почуття в неї вклала за роки спільного існування.

Деякі маги навмисно відпускають свої тіні. Це давній ритуал очищення: відділити від себе все темне, все, що заважає рухатися до світла. Але звільнені таким чином тіні рідко бувають вдячними. Вони відчувають себе відкинутими, викинутими, непотрібними. І іноді повертаються до своїх колишніх господарів — не для возз'єднання, а для помсти. Ритуал очищення давно заборонений, але знаходяться ті, хто ризикує.

Є місце, куди стікаються всі втрачені тіні — Долина Сутінків, де світло й темрява перебувають у вічній рівновазі. Там тіні здобувають подобу життя, створюють свої спільноти, будують свою культуру. Мандрівники, які випадково потрапили туди, розповідають про міста з темряви, про тіней, які пам'ятають своїх господарів і сумують за ними. Деякі тіні щасливі у своїй свободі. Інші чекають — вічно чекають можливості повернутися.

А що відчуває людина, яка втратила тінь? По-різному. Дехто відчуває порожнечу, наче частину душі вирвали з коренем. Інші відчувають дивну легкість, звільнення від чогось, що тягнуло їх униз. Але всі вони помічають одне: світ без власної тіні здається занадто яскравим, занадто оголеним. Ніби втратив не просто темну пляму на землі, а частину себе, яку ніколи не цінував.