Воїни, що чують удари майбутнього

У Військовій Академії вчать багато чого: володінню зброєю, тактиці, стратегії, мистецтву виживання в будь-яких умовах. Але є навичка, якої не можна навчити — її можна лише пробудити. Це дар Передчуття: здатність чути удари раніше, ніж їх завдано, бачити атаки раніше, ніж вони почалися, відчувати небезпеку раніше, ніж вона матеріалізувалася.

Воїни з цим даром — рідкість. Один на тисячу, якщо вірити статистиці Академії. Вони рухаються інакше, дихають інакше, дивляться на світ інакше. Для них бій — не хаос, а танець, хореографія якого написана заздалегідь. Вони бачать траєкторії клинків, що ще не змахнули, чують команди, які ще не віддані, відчувають наміри, що ще не оформилися в думку.

Пробудження Передчуття зазвичай відбувається в момент смертельної небезпеки. Коли час сповільнюється, коли адреналін заливає розум, коли межа між життям і смертю стає тонкою як волосина — саме тоді деякі воїни вперше чують шепіт майбутнього. Це не голос, не образ, не думка. Це знання — чисте, абсолютне, незаперечне знання про те, що станеться.

Але дар Передчуття — не гарантія перемоги. Знати, що удар буде завдано, не означає мати можливість його уникнути. Деякі атаки занадто швидкі. Деякі пастки занадто хитрі. Деякі вороги — самі мають Передчуття, і тоді бій перетворюється на дивну гру, де обидва супротивники знають кожен хід одне одного і все одно продовжують битися.

Академія розробила спеціальні методики тренувань для тих, у кого пробудився дар. Їх вчать відрізняти справжні передчуття від хибних — бо страх теж створює образи майбутнього, але ці образи оманливі. Їх вчать не покладатися на дар повністю — бо майбутнє мінливе, і те, що здавалося неминучим, може змінитися в останню мить. Їх вчать діяти, навіть коли передчуття говорить про поразку.

Є воїни, чий дар розвинувся до неймовірних висот. Вони бачать не на секунди, а на хвилини вперед. Вони відчувають не тільки удари, але й погоду, і настрої натовпу, і політичні зрушення. Таких воїнів називають Оракулами Клинка, і їхнє слово цінується на вагу золота. Вони рідко беруть участь у битвах — занадто цінні для ризику. Натомість вони радять, попереджають, спрямовують тих, хто б'ється.

Але є й темна сторона цього дару. Деякі воїни починають чути занадто багато. Не тільки удари ворогів, але й удари долі — смерті близьких, падіння імперій, кінці світів. Це знання зводить з глузду. Академія веде записи про воїнів, які втратили розум від надміру передчуттів. Їхні історії слугують попередженням: є речі, які краще не знати, навіть якщо можеш дізнатися.

Найдивніші випадки — воїни, які чують удари з паралельних реальностей. Вони ухиляються від атак, які в цьому світі ніколи не будуть завдані. Вони реагують на небезпеки, що існують лише в інших вимірах. Для спостерігачів їхні рухи здаються божевільними — танець з невидимими супротивниками. Але в якійсь іншій реальності цей танець рятує їм життя.

Військова Академія зберігає списки всіх відомих воїнів із даром Передчуття — минулих і теперішніх. Ці списки — не просто архів. Це мережа. Воїни з даром відчувають одне одного на відстані, і іноді — в моменти великої небезпеки — вони об'єднуються, створюючи колективне Передчуття, здатне передбачити долю цілих народів.

Кажуть, що найкращий воїн — не той, хто ніколи не зазнає поразок, а той, хто знає, коли треба відступити. Воїни з Передчуттям розуміють це краще за інших. Вони чують удари, яких не можна відбити. Вони бачать битви, які не можна виграти. І вони мають мудрість піти — зберігши життя для битв, які ще можна виграти.