Епілог.

Ми стояли перед сяючими колонами, які жили своїм життям, переливалися, мінилися…

Я попрощався з Яном та Мірі. Можна було тільки сподіватися, що ми потрапимо в одне й те саме місце — гарантій Хранителька не давала. У моєму віртуальному житті вже було стільки прощань. І ось знову...

Я дивлюся, як у свою світлову колону входить Мірі, криво посміхнувшись наостанок. Ми з нею, на подив, хоч і з різних соціальних класів, але виявилися дуже близькими. У реальності наші шляхи ніколи б не перетнулися, а тут, у Віртоленді...

Втім, ми однаково, швидше за все, розлучаємося. Назавжди.

Ян салютує мечем, широко посміхається й теж заходить у свою колону. Він, здається, завжди та від усього примудряється отримувати задоволення. Тільки я іноді забуваю, що це — гра.

Так, я занадто серйозно до всього ставлюся. Простішим треба бути. Ми граємо...

Поступово всі думки витісняє вигляд колони, витканої з чистої енергії. Здається, вона притягує мене. Я відчуваю її, тільки не збагну — прохолоду чи тепло, якесь невимовне почуття. Мені хочеться увійти в це примарне світло, та водночас серце стискається й тріпоче від страху — страху перед невідомістю.

— Йди, Пілігріме, — чується голос Хранительки, спокійний та трохи втомлений. — Йди й нічого не бійся.

— Що на мене чекає? — знаю, що не відповість, та все ж питаю ще раз, і голос зрадницьки тремтить.

Хранителька мовчки дивиться – і в її очах я бачу, як вирує космос.

Раптом виникає думка кинути все й бігти звідси, повернутися в реальність, увімкнути телевізор та забути про всі ці комп’ютерні ігри.

Хранителька помічає мою нерішучість і говорить:

— Увійдеш — дізнаєшся, не увійдеш — ніколи не дізнаєшся.

І вічно думати, що мав неймовірну можливість і втратив її?

Я нервово ковтаю слину і, пересиливши себе, ступаю у світло.

Й відчуваю, що лечу, падаю з неймовірною швидкістю — здається, я вже мав би вилетіти за межі Сонячної системи. Я навіть не можу закричати, бо перехопило подих. Навіть думки вимикаються, залишається єдине відчуття падіння в безодню…

До побачення, Віртоленд! Зустрічай мене, новий світ!