Глава 8

Чи переживала я цього разу? Трішки. Але більше мене надихало те, що я буду займатися улюбленою справою та розвивати навичку роботи в колективі. Я надягла свою улюблену сукну, підняла волосся догори, зробила легкий мейк-ап, взяла маленьку сумочку через плече та вийшла з дому. Після того разу на сходах я не бачила *ім’я біля свого дому, мабуть дівчина, що живе навпроти мене, не схотіла шукати в ньому щось більше, ніж одну веселу ніч. Цікаво, що і в парку я його не бачила, і в кафе. Ніби вдень він не виходив на вулиці міста взагалі. На рок-концерті мені здалося, що йому самому гидко проживати таке життя, але він все одно продовжує пити і деградувати.

Коли я прийшла, *ім’я ще не було. Це був гарний літній вечір, тому навіть якби зустрічі не сталося, я б чудово провела час наодинці. Він запізнився всього на 10 хвилин, пояснюючи це тим, що затримався на студії звукозапису. Звісно він не перевдягнувся, а був у тій ж легкій сорочці з розстібнутими першими ґудзиками та вільними штанами.

- Я пропоную сходити у ресторан та відсвяткувати твоє приєднання до “Хмар”.

- Добре, я не проти.

- Чому ти вирішила піти саме на наш відбір? Ти могла легко навчитись грати і повернутись додому, написати відомим музикантам і заробляти непогані гроші.

- Я думала над цим, але... Ваше оголошення дуже вчасно з’явилося в інтернеті. Для мене важливіше не гроші, а творчий процес. Я знаю, що треба розвивати нашу музичну сферу, та чому б це не робити для таких людей, як тут. Чесно, я не знала, що ти також пов’язаний з музикою, і в тебе є група. Давно ти тут?

- Рік. Коли я сюди потрапив, я хотів бути в музичному бізнесі, але зі сторони продюсера. Та якось так сталося, що хлопці, з якими я почав працювати, помітили в мені здібності до створення музики, того я став і продюсером, і співаком. Зараз від першого складу лишилися тільки менеджери, того ми набираємо людей.

Ніби все добре, *ім'я цікавий співрозмовник, але чого він так себе поводив? Невже він перегорів? Чого від нього відвертаються люди? Так багато питань, того я поцікавилася:

- Що сталося?

- “Вдома” в мене нікого не залишилось, того я вирішив змінити своє життя. Спочатку все було ок, а потім ніби... я став багато пити, і це не сподобалось моїм колегам, їм потрібна була людина, яка не покине музику, яка присвятить все життя для цього. Я не такий. - Він замовк.

Він ніби вперше проговорив історію свого перебування тут. Ми вже дійшли до ресторану, того розмови перейшли на буденну тематику “подобається/не подобається”. Я попросила *ім'я не напиватися, бо мені б не хотілося нести його додому. Панк посміхнувся та погодився.

Вечір пройшов дуже добре. Я досі не можу зрозуміти, як в такій людині поєднуються абсолютно різні сторони. Він цікавий, дотепний, але щось йому заважає жити...

- Тепер в нас робочі стосунки, тому не дозволяй собі зайвих дотиків та залицянь, - попередила я, коли ми були біля мого під’їзду.

- Впевненість тобі дуже пасує, *ім'я. Я пам’ятаю нашу першу зустріч, хоч я тоді був не в найкращому стані, але ти... правильно зробила, що почала займатися барабанами.

- Дякую.

Це було дуже щиро. Ми домовились, що завтра зустрінемось вже на студії та будемо починати створювати музику.

Чи зможе Красуня перетворити Чудовисько на принца...