Передмова

Любі читачі моєї книги, вітаю у моєму казковому світі! Не буду катувати вас, відбираючи дорогоцінний час для читання, нудними детальними оповідями про те як і чому я написала цю повість. Але наберіться трохи терпіння для такої невеличкої формальності. Можливо тут вам відкриються деякі важливі деталі. Я й сама не дуже полюбляю читати передмову. Мені завжди не терпиться дорватися до сюжету і розпочати подорож у світ письменника. Саме у тому, що пише людина вона відкриває свій внутрішній світ, свої почуття, роздуми й переживання. Тобто розкриває власну особистість. Ця повість є моїм світом, в якому зібрані часточки з життя мене і моїх близьких. Деякі герої є прототипами, або ж зібранням рис людей з мого оточення. Як, наприклад Уляна, Ярина, Вітя, Костя, Одарка, Василь і Надійка. Авжеж ці імена для вас поки що нічого не значать, однак коли ви дочитаєте книгу до кінця, то познайомитесь з ними. І хоча в цих персонажів є прототипи, але вони не є уособленням конкретних людей. Тобто це не клони, а плід моєї уяви. Такі собі «мертві душі». Головна героїня — Надійка майже повністю зображає мене саму по зовнішності, характеру, поведінці. Навіть її історія дещо схожа на мою. Щоправда, вона більш впевнена, серйозна, смілива і чинить іноді так, як я б не вчинила. Отже, є ідеальною версією мене.

З цією книгою ви поринете в інший час, в інше століття. В мене не було задуму описувати події з історичного боку зору. Тож тут можливі деякі неточності. Саме тому використовувати дану повість для вивчення історії не потрібно. Це така собі казка. Точного часу тут немає як і геопозиції героїв. Приблизно події розгортаються в 80-х роках XX століття. Як добре, що за допомогою книг можна мандрувати по світах, роках, епохах, безкоштовно, не пересуваючись з місця. Ви прочитаєте про життя дітей в маленькому селі з розповідей моїх батьків та родичів. Ви дізнаєтесь про веселі історії та пригоди героїв, їх дружбу, почуття, переживання, емоції, програші та перемоги, навчання, перше кохання, розчарування і т.і.

Цю книгу я писала майже десять років і навіть вирішила залишити її в минулому. Тому хочу окремо відзначити внесок моєї сестри Каріни, яка надихнула мене продовжити написання та завжди підтримувала. На сторінках ви можете побачити ще і її ілюстрації.

Ну що ж, не буду вас більше затримувати. Даю дозвіл на зліт. І так, зворотний відлік: п’ять, чотири, три, два, один. Розпочати велику мандрівку у часі!