Допоможи мені вижити

В цю красиву пору року, мав душу блиску не тільки мій макіяж, а ще й зіниці, які сіяли від адреналіну, що піднявся в моїй крові. Кров тисячу п'ятнадцятої жертви на моїх руках, стікала в озеро Ліканкабур, поки мої губки розпливалися в посмішці. Сміх найпрекраснішої та найжорстокішої дівчинки залунав на все місцезнаходження. Водичка, що віддзеркалювала мій дійсний погляд, надавала ще більше сил, адже лиш в дзеркалі я бачила себе тою, ким являюся насправді. Свої темні думки, такі ж темні секрети, кроваві спогади та нещасні жертви, що благали залишити себе в живих — все, що приховує мій чорний погляд.

Сидячи на колоді, блище до лісу, я скурювала чергову цигарку, мріючи про нову людину, не ту, що б заворожила моє серце, ні, таких більше не зустріти мені, я мрію про нову жертву. 

Чую шелест дерев і розумію, що це зовсім не вітер, а наближаються кроки мужчини. Як я дізналася, що саме мужчина? Від народження у мене є здібності до ідеальної інтуїції. І чомусь зараз вона мені підказує, що це останні хвилини його життя.

— Привіт. А що це тут таке сонечко робить одне?

— Тебе чекає. — волосся прикривало мою жорстоку посмішку, а голос робити ніжним ми вміємо всі. 

— Як неочікувано, крале. Ну що ж, повеселимося? — торкнувся він рукою мого коліна. 

— Звісно. — на цей раз я показала йому свій справжній погляд.

Я схопила його за руку і вправно скрутила її так, що солодкий крик мужчини почули впритул мої барабанні перетинки. З кишені пальчики акуратно дістали ніж, а я в свою чергу від душі пройшлася мужчині по венах. Ох, яке ж прекрасне видовище!  А який його погляд: переляканий та шокований. Ніде кращої насолоди не знайти тепер мені. Мужчина вже хотів бігти, щоб захистити своє життя, але отримав чергову рану, та на цей раз у шию. Тепер уже тіло, що трислось на землі, ніяк не могло постояти за себе. А я тільки склонилася над ним із милою усмішкою.

— Ти такий милий. — набрала я в руку його крові, що текла фонтанчиком, а після змінила положення його долоні і наблюдала, як повільно краплі стікають із руки вниз. Це видовище викликало у мене бажання повечеряти його прекрасною червоною рідиною. Сірник в обнімку із бензином закінчили наші посиденьки і під мої кроки на фоні горіла ще одна жертва.

Мій сексуальний костюмчик байкерши привернув увагу ще одне нерозумне створіння. Та на цей раз ним став юний хлопець, років двадцяти. Цікаво, що йому тут робити?

— Не підскажете, як пройти до центру?

— Ти вже на місці.

— Але як? — хлопець почав оглядатись по сторонам, — я щось не пригадую, щоб він виглядав саме так.

— Придивись уважно. Напроти тебе.

Парубок все ж зупиняє голову на мені і починає розуміти, що я маю на увазі.

— Ви так хотіли познайомитись?

— Звісно. — мила посмішка, після якої моя нога летить йому в обличчя і відключає його на декілька хвилин.

За цей час я встигаю дотягнути його до свого прихованого підвалу, біля якого і крутилася весь цей час. В темному приміщенні роздягаю та зв'язую наївне чудо, а після — мовчки наблюдаю за його кожним подихом. Які красиві риси обличчя, так і хочеться розмалювати їх ножем. Мрії стали реальністю, а красиве личко перетворилося в кровавий малюнок. Крапельки так ідеально стікали на підлогу, нагадуючи мої малюнки на аркушах в минулому житті. 

Хлопець почав приходити до тями, а я лиш поглядала з одної частини тіла на іншу. Під початок криків нещасного юнака, я все ж зупинила свій погляд на його очах і радісно посміхнулась. 

— Я давно не бачила таких милих людей. Та якщо по правді, я трішки прикрасила тебе. Думаю тобі сподобається. — піднесла до його обличчя я дзеркальце. 

Після побаченого, хлопця взяла хвиля страху, шторм злості та прояв сили, якої, звісно ж, було мало, щоб вибратися із моїх ланцюжків.

— Я подумаю, може залишу тебе, як іграшку, адже ти справді заворожив мене.

Рот жертви був також не в змозі захистити себе, тому в нього не залишалося вибору, як слухати, що несе це дівчисько і думати як вибратися з цього кошмару.

Тільки кожен куток підвалу знав одне:

Виходу немає.

Якщо ти потрапив до її рук, тобі більше не втекти, а як навіть втечеш, то від пам'яті вже не позбутися ніколи. 

— Мила дівчина, миле обличчя, та такі страшні фантазії. Милий хлопчик, мила мордочка, але така жахлива майбутня смерть. Що ж робити мені з тобою, сонечко? — ходила я кругами, не взмозі заспокоїти свою посмішку, — Сумно якось, треба розігріти обстановку. — я взяла ножа в руки і пройшлася зі всією душею по його грудях, — Ось так краще.

Крики, що лунали крізь скотч, ще більше наповнювали мене спокоєм та усвідомленням того, що я найкраща. Колись могла зі всім серцем проводити губами по щоці коханої людини, а тепер моє серце надає перевагу відношенню: ніж до шкіри. Смак крові цього разу нагадував мені смак пива, хотілось більше, але розум зупиняв: тобі буде погано. 

Юнак перегриз скотч, поки я насолоджувалась кров'ю і тепер його захищати міг не тільки злий погляд, а ще й обідні слова в мою сторону.