Я на горизонті бачу Анто із новою дівчиною Єною, з якою, як мені сказали, у них все серйозно. Сумно, що всі мої друзі знайшли собі дівчат, але найбільш сумно, що список таких людей поповнив і Анто.
З кута гуртожитка наблюдаючи, як вони ніжно обіймають один одного, я відчула як серце повільно покидає життя, а тіло місцями почало колоти голками від усвідомлення найгіршого: він більше не мій «маленький» хлопчик.
Коли хлопець відійшов до заступника директора проситись на 4-5 курс, дівчина зосталася одна, чекати свого обранця, а я не придумавши нічого кращого, підійшла впритул до неї.
— Ви з Анто разом?
— Ти хто?
— Його сестра.
— Він мені не розказував про тебе.
— Так разом чи ні?
— Так.
— Любиш його?
Хлопець вже вернувся, зі списком документів, які йому треба донести і побачив цю картину.
— Я його кохаю.
Серце від почутого почало колоти таким же болем, як і тіло місцями.
— А за що? За гроші чи існування?
— У нього той грошей небагато, але він красивий і з ним добре спілкуватися. Ось це і затягнуло моє серце в капкан, і тепер я з нього не вийду, поки не розлюблю твого брата.
— Я можу тобі довіряти?
— Вирішуй сама, но я вважаю, що так.
— Бережи його. Бережи так, ніби він - останнє, що залишилося в тебе. Мені важко віддавати його, він ж мій рідний брат, якого я також дуже сильно люблю, тому сподіваюсь на твоє розуміння. Тим більше, якщо ти справді його кохаєш, а це найважливіше, то мені спокійніше. Не хотілось би, щоб моя близька людина була з іншою: підлою та жорстокою, погодься.
— Не переживай, ми кохаємо один одного. І все у нас буде добре.
Я награно посміхнулась, тримаючи сльози всередині, але відчула, як воздух більше не потрапляє в легені. Анто вирішив підійти блище, але став свідком та героєм страшного: я вже летіла на землю, як він різко підбіг і зловив моє тіло.
Обморок.
Перший і останній в моєму житті.
Завжди мріяла померти на його руках, але не думала, що це буде так боляче для нас двох.
— Що з твоєю сестрою?
— Вона мені не сестра. — тремтячим переляканим голосом відповів Анто, стараючись привести мене до тями.
— А хто тоді?
— Подруга, яку я люблю більше всього на світі!
— Вона не дихає...
Анто прийнявся робити масаж серцяі штучне дихання, а я між світами тільки посміхалася, що знову відчула дотик його ніжних губ.
Я почула те, що хотіла.
Те, що завжди мріяла відчути.
Всі страждання були пройдені заради цих слів: «Я люблю її».
Тільки ось дочекавшись правди, ламає кістки те, що перед моїм носом закриті двері назад у наш світ. Моє дихання не відновлювалось, як і наші серця, що сумували за нами, проживаючи вже не одне життя в цій безкінечній галактиці.
~THE END~
#8282 в Любовні романи
#2911 в Різне
смерть любов дружба страх сон таємниці, біль душі, кохання і доля
Відредаговано: 31.08.2024