Зустрінемось в іншій галактиці

Я на горизонті бачу Анто із новою дівчиною Єною, з якою, як мені сказали, у них все серйозно. Сумно, що всі мої друзі знайшли собі дівчат, але найбільш сумно, що список таких людей поповнив і Анто.

З кута гуртожитка наблюдаючи, як вони ніжно обіймають один одного, я відчула як серце повільно покидає життя, а тіло місцями почало колоти голками від усвідомлення найгіршого: він більше не мій «маленький» хлопчик.

Коли хлопець відійшов до заступника директора проситись на 4-5 курс, дівчина зосталася одна, чекати свого обранця, а я не придумавши нічого кращого, підійшла впритул до неї.

— Ви з Анто разом?

— Ти хто?

— Його сестра.

— Він мені не розказував про тебе.

— Так разом чи ні?

— Так.

— Любиш його?

Хлопець вже вернувся, зі списком документів, які йому треба донести і побачив цю картину.

— Я його кохаю.

Серце від почутого почало колоти таким же болем, як і тіло місцями.

— А за що? За гроші чи існування?

— У нього той грошей небагато, але він красивий і з ним добре спілкуватися. Ось це і затягнуло моє серце в капкан, і тепер я з нього не вийду, поки не розлюблю твого брата.

— Я можу тобі довіряти?

— Вирішуй сама, но я вважаю, що так.

— Бережи його. Бережи так, ніби він - останнє, що залишилося в тебе. Мені важко віддавати його, він ж мій рідний брат, якого я також дуже сильно люблю, тому сподіваюсь на твоє розуміння. Тим більше, якщо ти справді його кохаєш, а це найважливіше, то мені спокійніше. Не хотілось би, щоб моя близька людина була з іншою: підлою та жорстокою, погодься.

— Не переживай, ми кохаємо один одного. І все у нас буде добре. 

Я награно посміхнулась, тримаючи сльози всередині, але відчула, як воздух більше не потрапляє в легені. Анто вирішив підійти блище, але став свідком та героєм страшного: я вже летіла на землю, як він різко підбіг і зловив моє тіло.

Обморок.

Перший і останній в моєму житті.

Завжди мріяла померти на його руках, але не думала, що це буде так боляче для нас двох.

— Що з твоєю сестрою?

— Вона мені не сестра. — тремтячим переляканим голосом відповів Анто, стараючись привести мене до тями.

— А хто тоді?

— Подруга, яку я люблю більше всього на світі!

— Вона не дихає...

Анто прийнявся робити масаж серцяі штучне дихання, а я між світами тільки посміхалася, що знову відчула дотик його ніжних губ.

Я почула те, що хотіла.

Те, що завжди мріяла відчути.

Всі страждання були пройдені заради цих слів: «Я люблю її».

Тільки ось дочекавшись правди, ламає кістки те, що перед моїм носом закриті двері назад у наш світ. Моє дихання не відновлювалось, як і наші серця, що сумували за нами, проживаючи вже не одне життя в цій безкінечній галактиці.

~THE END~