Кінець гри

Очікування завжди перевищує сьогодення. Сердечко Кеншіна так хотіло жити в мирі та злагоді зі мною, що той ледве дочекався моменту воз'єднання. Будинок мрії на природі радував нас своїм існуванням, адже побудували ми його на совість. Щастю не було меж. Ні, ну дійсно, ми були дуже щасливі, допоки мене не викрали.

Найкращий у світі чоловік зібрався в магазин за продуктами на торт, який мені так хотілося спекти вже другий день. Як тільки він счез за дверима, я, зробивши кави, вийшла на вулицю покрасуватися пейзажем, адже це свого роду для мене реабілітація. 

— Хто би міг подумати, що заради такого життя треба було так страждати? — я зробила ковток прекрасного напитку.

Сонце сліпило очі, і я не зразу зрозуміла, що по дорозі на шаленій швидкості їхала машина. Я заворожливо розглядала Mitsubisi Autlender, адже в минулому було багато спогадів саме з такою.

Ніколи не треба забувати важливу річ: «Коли над чимось заворожливо наблюдаєш, не забувай залишатися в реальності, адже світ зупиняється тільки для тебе, а для інших, хто хоче заподіяти тобі шкоду — ні». 

Я забула про ці важливі слова і не встигла вчасно усвідомити, що люди в чорних костюмах вийшли із машини не просто так. За секунду в одного з них в руці опинився пістолет, який в мене миттю запустив дротик, що забився глибоко в шкіру. Щось невидиме тягнуло мене вниз, а віки змушувало заплющити ледь не на завжди. 

Мужчини підійшли до мене, взяли на руки і понесли до машини. Багажник вже був відкритий, як мене безжалісно швирнули туди, наче зіпсоване м'ясо.

Коханий прийшов додому, а його «другої половинки» ніде не було.

І тільки голос ламав кістки моєї найпрекраснішої людини на мільйони кусочків:

— На даний момент абонент не може прийняти ваш дзвінок...

Страх зразу проснувся всередині мужнього, але в душі ранимого, хлопця. Різні думки лізли в його голову: і погані, і ті, що могли би заспокоїти. Та сердечко хлопця боліло не дарма. Його кричущі думки перебило тихеньке повідомлення, що прийшло на телефон. Юнак зразу ж кинувся дивитися, що там, адже раптом це кохана чи якась зацепка, нарахунок неї.

— «Я у Дел.»

Кеншін щераз подзвонив, але телефон знову виявився виключеним. 

— Щось тут не чисто...

Ці тварини слідкували за мною вже довший час і дізналися ім'я моєї найкращої подруги. Чому ж тоді я не можу без відома чоловіка зникнути, поїхавши до неї? — вони дійсно гарно все продумали. 

Як тільки свідомість поверталася до мого життя, мужчини знову її приспали шпріцом у плече, адже як вони сказали:

— За швидко ще просипатися, краля.

При тому, що я вже знаходилася в їхній «берлозі», їм всеодно було мало, адже саме цікаве ще попереду.

Сон вимальовував картину, як ми з Кеншіном щасливо проживаємо наші нескінченні дні, цілуємося і насолоджуємося кожною секундою, подарованою Богами, всіма, що існують у нашому Всесвіті. Здавалося, нічого би не змогло зіпсувати наш душевний світ, як моя свідомість знову поверталася на своє місце. 

Я проснулася в ліжку, без єдиної тканини на своєму тілі. Оголена, як душа ангела. Ангела, якого осквернили зі всіх сторін. 

— Чим вони мене накачали? — повторювалося у моїй голові.

Серце калатало від страху, що зі мною...

Двері відчинилися і в приміщення зайшов один із тих покидьків, які викрали мене. 

— Дивись, лялечко, яка ти у нас, виявляється розпусниця! — мужчина швирнув мені в обличчя фотографії.

Те, що на них зображено, кинуло мене в шок: я лежала під його дружбаном, поки той мене гвалтував. Мої очі з жахом подивилися на звірів, які зламали моє життя, а за тим їхній ватажок показав мені фото, яке взагалі змусило від страху мої судини душі потріскати.

— Гарна жінка. — мужчина повернув фотографію до себе, зацікавлено роздивляючись її, — Матір найважливіша і найтепліша людина в житті. Як же їй буде боляче, якщо вона дізнається, що її рідна кровинка зробила неправильний вибір і змусила її долю потонути у лаві.

— Бачу, ваші матері до таких не входять, якщо прийняли той факт, що їх сини — кончені пси. 

Мужчина замовчав, розпалюючи злість всередині себе, а після видихнув і спокійно, розбираючи душу поглядом, відповів:

— Наврядчи, її дитина захоче, щоб з нею щось трапилося, тому вибачиться і зробить все, як їй скажуть.

— З якого це дива? Ви взагалі мене викрали, мало того, що нарушили закон, так ще й потривожили демона, який живе у моїй душі! — не менш жорстоко глянула я на них, піднялася із ліжка і пальцями направилася до очей брюнета, вже придставляючи в думках, як вириваю їх. 

Але це були просто думки, як сьогодні, як місяці назад, як завжди. Я була завжди непереможною тільки у своїх фантазіях. 

Мужні руки швирнули мене на ліжко, а решта псів засміялися від побаченого і повернули мене в реальність, в якій я всього лиш беззахисна рибка, що спроможна тільки й булькнути при виді стаї акул.