20

Алекс

За кілька тижнів до...

Наркотиками не балувався ніколи, але проснувся з відчуттям ейфорії на душі, ну і... важкістю там, внизу...

Прокляття! Стало тільки гірше після знайомства зі Світі. В тому, що я з самого ранку в такому стані, її вина. В кінці наш діалог став відвертішим, а весь той короткий проміжок часу, що я спав, мені марилась вона – солоденька. Брррр... Як нудотно звучить. Світі, просто Світі. Це ім'я їй личить. Спочатку я думав, що просто проведу з нею ніч, але потім зрозумів, що вона не погодиться, а спілкування якось само затягнуло, зацікавило.

Кілька хвилин лежу, закинувши руки за голову і вивчаю люстру, обдумуючи зустріч з дівчиною. Цікаво, вона така ж, як на фото чи ще гарніша? Потворною вона точно не може бути. Я впевнений, що таке сонечко – абсолютна красуня.

Думки перериває гуркіт у двері. Андрюха прийшов, тільки він може так тарабанити.

–Та іду, іду! – викрикую, вскакуючи на ходу в чорні джинси.

Менеджер усміхнений, веселий і бадьорий. Коли він встиг виспатись?

–Доброго ранку, сонне царство! – по-діловому заходить в номер, сідає на диван, розкладаючи якісь папери на журнальному столику. – Я прийшов з гарною новиною! Ти не повіриш, кого я зустрів! Жака! Уявляєш? Ми з ним не бачились сто літ і він зараз саме втілює в життя новий проєкт. Називається «Я схиляюсь перед тобою на одне коліно». Щось типу «Холостяка». Я домовився з ним і ми беремо участь. Я уже підписав контракт! Ти станеш зіркою реаліті-шоу!

Остання фраза у мого менеджера звучить аж занадто радісно. І взагалі він весь аж блищить від позитиву. Розказує і розказує, все перебираючи свої папірці, а на мене й уваги не звертає.

Щось тут не так...Стою і дивлюсь на Андрія. Це прикол такий? Почуття гумору проснулось? І коли він тільки встиг? Андрюха взагалі спить? Якісь кілька годин і він уже підписав за мене контракт.

–Ти знущаєшся наді мною, Андрію?

Він відривається від свого заняття та переводить погляд на мене. Здається, я називаю його так офіційно тільки тоді, коли злюсь. А зараз я не просто злюсь, я розгніваний на свого друга.

–Чим ти думав? Я не буду брати участь в цьому цирку! Це абсурдне і нікому не потрібне шоу!

Виказую свою думку, а в голові крутиться нічна розмова з симпатичною блондинкою, котра дуже любить своє прізвисько.

–Воно не абсурдне, а круте реаліті-шоу з високими рейтингами, коли там є Алекс Рікс! До того ж ти сам ще вчора на стінку ліз через відсутність сексу. Гадаю, десяток кралечок тобі вистачить на три тижні. Можемо додати ще десяток, деталі ще обговорюються. Хочеш?

–Я хочу, щоб ти зараз же подзвонив своєму Жаку і відмовився, – беру телефон Андрюхи і суну йому в руки.

–Я не можу, Льош, – друг схиляє голову, прикриває долонею очі і я розумію, що він влип. – Я програв тебе в покер.

Він що?...

–Я зустрів Жака в ресторані, – Андрій голосно скрипить зубами, – ми розговорились, трохи випили, слово за слово, він запропонував зіграти. Разочок, а я... я програв усю готівку, а потім ще й зверху раз в 50 більше. Жак запропонував вихід – це дурне шоу. В мене не було вибору, розумієш, Льох? Я не запасаю великих сум, ти ж знаєш.

–Ти ідіот, Андрію. Який же ти ідіот! – руки самі занурюються у волосся. Ховаю їх, бо хочеться розірвати все і всіх. Набити йому морду, щоб наступного разу думав, що творить. До цього моменту мій менеджер ні разу мене не підводив. Не те щоб моє життя змінилось за одну ніч, але... Вчора я відреагував би набагато м'якше. Світі для мене, що ковток свіжого повітря після затхлого, душного приміщення. Висока блондинка з гарними шоколадними очима, темними брівками-ниточками і впалими щічками. Трішечки кирпата і занадто худа, але розумна, дотепна і щира. Хоча наживо її не бачив, проте мені подобається в ній простота і природність.

–Коли починається це... ця фігня? – запитую і подумки намагаюсь впхнути реаліті-шоу в наш графік.

–Через два дні, – Андрій відповідає тихо, знаючи, що я розізлюсь ще дужче.

–Два дні, – повторюю за другом-невдахою, на душі стає гірко і гидко од відчаю. – Де?

–Тут, – коротко відповідає менеджер.

–Зашибісь, Андрюхо, ти мені свиню підкинув. Анталія. Найулюбленіше місце на всій землі, — дістаю з мінібару невеличку зелену пляшечку, відкриваю і салютую, промовляючи тост: – За дівчину, котра тепер ніколи не стане моєю через друга-недоумка.

Напився я добряче. Весь мінібар опустів за 40 хвилин. Нічого, Андрій заплатить. Він тепер майже мій раб.

Я не любитель напиватись, але сьогодні особливий день. Відчуваю, що придуркувате шоу стане для мене каторгою. Хоча б через те, що зазвичай продюсери намагаються не дотримуватись певного сценарію. Але не Жак. Знаючи його, «казочка» писалась точно під мене. І ситуація з покером навмисне була підлаштована.

Потрібно все розповісти Світі, нехай вона краще дізнається зараз, поки не пізно.

–Алексе, я не хотів. Пробач, – кається мій менеджер, коли ми йдемо на зустріч з Жаком.

Мовчу, щоб не псувати свій настрій ще більше.

Ох, потрібно буде уважно прочитати той контракт.