5. Цей день настав

Цей день настав

Поки тривали підготовчі роботи, Олівер ще кілька разів самостійно переперевірив сумісність донора й реципієнта. Він детально дослідив можливості організму Аніти — і не дарма.
Виявилося, що дівчина має надзвичайно високу стійкість до будь-яких лікарських засобів чи хімічних речовин. Їй навіть отрута була не страшна. Оліверові доводилося довго розраховувати дозу препарату, щоб вона передчасно не прокинулася від загальної анестезії. Навіть земні технічні засоби не могли виявити того, що вдалося встановити йому.

Тим часом проводилися узгоджувальні переговори двох бригад. Точилися суперечки. Третина групи висловлювала сумніви щодо можливості проведення такого оперативного втручання, наполягаючи, що вони вб’ють обох дівчат, замість того щоб відновити класичними методами постраждалу. Але Ельдар стояв непохитно на своєму.

Цей день настав.

Дві операційні бригади вже були зібрані. Операційна й робочі зони підготовлені, а всі комплекти хірургічного обладнання ретельно перевірені.

Олівер з Ельдаром у супроводі решти бригади зайшли до сховища.
Ельдар зайнявся підготовкою до виведення з гіперсну Вікторії, а його син працював з Анітою.

До саркофага підвезли приготовлену напередодні платформу-естакаду, щоб можна було без перешкод і ускладнень піднятися на зручний рівень для проведення різних маніпуляцій з ув’язненою.

Коли кришка саркофага від’їхала, Олівер навис над освітленою зсередини стазис-камерою. Йому подали заздалегідь підготовлений, розроблений особисто для ув’язненої медичний картридж, і він вставив його у спеціальний відсік. Синхронізував свою панель управління з камерою і лише після цього дав дозвіл на евакуацію вмістилища з кам’яного саркофага.

Два вмістилища завантажили на гравітаційні платформи й рушили до хірургічного відділення.

Спочатку медкапсулу та стазис-камеру добряче продезінфікували. Група в стерильних костюмах перехопила обидва вмістилища та транспортувала до операційної. Там їх і лишили на певний час, щоб весь персонал ретельно підготувався до довготривалої процедури.

В просторовій операційній стояли неподалік один від одного два операційні стола й біля кожного інструментальні столики з інструментами. До кожного зі столів, паралельно, були підвезені медкапсула з постраждалою реціпієнткою і стазис-камера з ув’язненою.

Ельдар стояв біля медкапсули з постраждалою, був вже повністю одягнений в операційну стерильну форму, і в масці на обличчі, як і решта команди.

Він хвилювався вперше як ніколи, адже його колеги певною мірою мали рацію: якщо щось піде не так, то зворотного шляху вже не буде, і виправити будь-що вже буде також неможливо, але він був впевнений в чарівних професіональних здібностях свого сина.

Олівер зайшов до операційної так само вдягнений у стерильну операційну уніформу. Його очі випромінювали сталеву впевненість і рішучість. Він у цій команді був головним.

— Пане Девідсон, — звернувся Олівер до батька, — починайте евакуацію реципієнта.

Ельдар дав команду асистентам розпочати виведення постраждалої з анабіотичного сну й поступове переведення в стан загального наркозу.

Життєві показники на датчиках капсули почали підніматися й вирівнюватися. І коли пульс і дихання дівчини були стабілізовані й нормалізовані, активували розгерметизацію та відкриття кришки. Обережними рухами двоє міцних чоловіків у формах і масках підхопили понівечене тіло дівчини й переклали на операційний стіл, де продовжили підготовку до оперативного втручання.

Олівер натис на панель управління на передпліччі, і механізм введення препаратів активувався. Почалося введення препарату Аніті, і коли картридж уже спорожнів і видав сигнал, Олівер нарешті активував виведення дівчини зі стазису. Дочекавшись стабілізації донорки, він також активував евакуацію тіла.

Кришка з шипінням відкрилася, розділившись на дві стулки надміцного броньованого скла, що роз’їхалися, ховаючись усередині корпуса.