4. Примарний вибір на все життя.2

Ельдар стояв на злітно-посадковому майданчику. Стояла глибока ніч. Нічне небо було чисте й рясно всіяне яскравими зорями.

Він підняв очі до неба й дивився в далечінь з тугою за його колись чужою, але вже досить рідною домівкою, де лишилися його діти. Вже дорослі, вже й самим пора б мати свої сім’ї, але для Ельдара вони назавжди залишаться тими самими шкідливими шибайголовами.

Два фронтальні платформовози виїзджали один за одним з підземної схованки, везли два масивних вмістилища. Перший віз масивний саркофаг, другий транспортував медкапсулу з постраждалою.

Ельдар проводжав поглядом сповнений хвилювання, адже він взяв на себе непосильний тягар, який спаде з нього лиш по завершенню досить сумнівного, проте обнадійливого задуму.

Коли саркофаг з медкапсулою були міцно й надійно закріплені, Ельдар пройшов до пасажирського відсіку малого транспортника. Сів у м’яке крісло, йому допомогли пристебнути паски, потім він відчув, як корпус й підлога здригнулися від заведених двигунів і шатл почав відриватися від землі, набираючи висоту і швидкість, але в середині вони майже не відчувалися.

На борту фрахтер-крейсера так само він стежив за відвантаженням та транспортуванням цінного багажу до зали гіперсну посиленого захисту. Прискіпливо простежив, щоб саркофаг з капсулою надійно закріпили, і щоб до ув’язненої не було доступу. І вже коли впевнився, що все зроблено як треба, пішов зі спокійною душею до загальної зали гіперсну.

*****

За дві доби до прибуття до пункту призначення, Ельдара, як і решту пасажирів, вивели з гіперсну, щоб організм встиг відійти та адаптуватися.

Він вкотре перевірив відсік з ув'язненою. Перевірив стан постраждалої дівчини. Впевнившись, що обидві в належному стані, він направився до своєї каюти, щоб зв’язатися з сином.

Він ввів параметри зв’язку й почав схвильовано чекати з’єднання, і воно не забарилося.

— Привіт, синку. Радий тебе знову бачити. — усміхнувся з теплим батьківським поглядом.

— Привіт, тато, я теж радий тебе нарешті побачити.

Ельдар сидів в кріслі перед голоекраном. З теплотою вдивлявся в обличчя одного з синів, Олівера. Він теж пішов по його стопах в лікарі.

Олівер був талановитим багатопрофільним хірургом, і саме в нейрохірургії був ювелірним майстром, чому саме Ельдар міг тільки позаздрити, але натомість він пишався ним. Другий же син — Едвард попри ідентичну схожість з братом, був зовсім іншим за характером, і обрав мандрівки безкрайнім космосом разом із матір’ю, колишньою, колись коханою дружиною Ельдара.

— В мене для тебе буде важливе доручення. Треба буде підготувати оперативну бригаду для серйозного втручання в нейрохірургічну сферу. Я зараз поки вдаватися в подробиці не стану. Вже по прибуттю все поясню. 

— Гаразд, я підготую все, що ти просиш. Ти когось везеш із землі?

— Так. Але треба приготувати команду для подвійної, парної операції. Скажімо так — донор і реципієнт.

— Це що ж там таке над складне, що довелося так заморочитися? Невже в тій дірі не змогли самостійно справитися?

— Олівере, це дуже надскладне хірургічне втручання. Поки що нічого конкретного казати не буду, вже на місці все поясню.

— Гаразд. Я тебе зрозумів. Я перегляну графіки, підберу операційну і зберу команду.

*****

Спочатку, по прибуттю до орбітальної станції СБ наклали арешт на вантаж, Ельдара затримали за транспортування ув’язненої без узгодження з їхньою владою. Йому довго довелося пояснювати причини й наміри щодо обох його пасажирок. Так само довго й гаряче обговорювалося спірне питання — що робити з Анітою. Висувалися вимоги утилізувати ув’язнену разом з анабіотичною камерою, щоб навіть і крихти від неї не лишилося. Ельдар же наполягав на своєму, обіцяючи, що впорається без будь-яких ускладнень у ліквідації злодійки. Довго й жваво тривали переговори, та врешті чоловік зміг переконати присутніх не робити поспішних висновків, і йому таки дали шанс виконати операцію.

Після отримання всіх дозволів та узгоджень бюрократичних питань, він нарешті міг забрати свій цінний вантаж.

Коли дівчат нарешті доставили до центру реконструктивної медицини “Елайон”, батько з сином зайшли до сховища з саркофагом та медкапсулою.

Спочатку Ельдар підвів сина до медкапсули. Навіть через скло стан постраждалої змусив молодика жахнутися. Олівер навіть спробував уявити її без пов’язок, і йому стало моторошно, незважаючи на чи малий досвід проведених хірургічних втручань. Потім вони підійшли до вмістилища з Анітою.

Саркофаг мав висоту біля півтора метра, довжину — два з половиною, й ширину — понад метр.

Ельдар активував механізм, і важка кам’яна кришка товщиною в пів метра від’їхала. Усередині камери знаходилася надміцна стазис-камера посиленого захисту стримування, з можливістю, при потребі, вводити лікарські речовини для введення в стан наркозу перед виведенням з гіперсну.

Усередині камери активувалося підсвічення, яке осяяло обличчя мертвецько-блідої сплячої красуні. Олівер вдивився в юну постать досить приємної, як на нього, зовнішності.