РОЗДІЛ 7. Гіпофіз — наш внутрішній генератор

То як же все це працює на практиці? Чому абсолютно всі сили в цьому світі так запекло полюють на нашу з тобою увагу? Та тому, що головний секрет прихований у нашому власному мозку. Ми — найпотужніші у Всесвіті генератори енергії. У нас у голові працює ціла електростанція. За всі ці процеси багато в чому відповідає гіпофіз — крихітна частина мозку, яка керує нашими внутрішніми налаштуваннями.

Дивись, яка виходить послідовність. Ми концентруємо думку, починаємо про щось мріяти, малювати образи в уяві. Дехто з нас володіє унікальним даром бачити цю «картинку» в голові до найдрібніших деталей, відчувати її на дотик і тримати цей фокус днями. Дехто використовує для цього матеріальні підказки — ті самі відомі всім списки вимог чи карти бажань на стіні. А дехто... дехто, геть забувши, як це — мріяти по-справжньому, просто бере чужу, підкинуту соціумом мрію і сліпо йде за нею (але це вже, як ми казали, питання твоїх особистих цінностей та фільтрації інформації).

Та хоч би який шлях ти обрав, у результаті цього фокусу в голові виробляється потужний згусток енергії. Це реальна мозкова активність, яку медики можуть легко виміряти, зафіксувати й показати тобі на екранах спеціальних медичних приладів. І ми не будемо зараз лізти в ці наукові нетрі, бо суть взагалі в іншому. Суть у тому, що коли ти чітко, без жодного сумніву уявляєш те, що хочеш, — сила твоєї особистої згенерованої енергії починає працювати як магніт. Вона буквально притягує обставини й матеріалізує твої думки в реальність.

Тому так — думки матеріальні. Варто пам'ятати про це кожну секунду свого життя. І знаєш, що найнебезпечніше? Наш мозок не має морального фільтра, наші думки не мають знаку «плюс» чи «мінус». Всесвіту байдуже, про що ти думаєш із пристрастю — про свій омріяний успіх чи про свої найстрашніші кошмари. Тіло і простір просто беруть це як інструкцію. Вони не оцінюють, вони просто матеріалізують те, чим забита твоя голова.

Я знаю, що написала про це зараз трохи сумбурно, коротко, без купи нудних доказів чи посилань на світові дослідження. Але я зробила це свідомо. Бо якби я почала сипати сюди сухими науковими фактами, це була б уже не моя книга, а чергове нудне медичне видання, чого я дійсно не хочу. Я пояснила тобі цю послідовність максимально просто, на пальцях. Дійсність є саме такою. І тут справа взагалі не в тому — віриш ти в це чи ні. Світ влаштований так, що цей закон працює на повну силу незалежно від твого особистого ставлення до нього.

Тому зроби мені послугу, мій дорогий, рідний читачу. Лиши цю книгу на пару хвилин. Закрий її, поклади поруч. Зроби ковток чаю чи кави й дай собі час просто «переварити» і заземлити всю цю інформацію. Бо я абсолютно впевнена: ти чув і знав про це вже далеко не один раз. Але чи почав ти цим користуватися? Подумай про це прямо зараз...

Знаєш, чому я трохи вище так впевнено згадала віру? Та тому, що з давніх-давен головними «місцями сили» на землі вважалися саме молитовні місця. Храми, монастирі, стародавні святилища... Саме там найчастіше можна фізично відчути ту саму колосальну енергію, про яку я пишу.

Чому їх називали місцями сили? Я впевнена, що ти хоча б раз у своєму житті відчував на собі щось подібне. Щось абсолютно неймовірне, незрозуміле, що не піддається жодній логіці. Це могло статися в намоленому храмі, у старій церкві, де горить лише пара свічок... Або, якщо ти не релігійний, десь наодинці з природою: на вершині високої гори, посеред дикого вікового лісу, де ти раптом завмираєш від невідомого, невидимого, але шалено сильного відчуття чиєїсь присутності поруч.

Саме в таких точках концентрується те, що ми не здатні побачити очима, не можемо помацати руками, не можемо відчути на запах чи спробувати на смак. Але ми відчуваємо це, як кажуть у народі, спинним мозком. Відчуваємо, що тут пульсує щось сильне і незвідане — те, що здатне трансформувати світ навколо і змінювати тебе самого. Але змінювати лише настільки, наскільки ти сам готовий дозволити у своїй власній голові. А якщо відкинути містику, то по суті своїй це чиста концентрація енергії — енергії мільйонів людей, накопиченої в одному просторі за тисячі років. Кожен, хто приходив туди зі своїм болем чи радістю, залишав свій енергетичний слід.

Я чудово розумію, що ти можеш прямо на цьому етапі роздратовано закрити мою книгу і закинути її кудись на далеку полицю. З думкою: «Ну от, знову якась чергова дівчуля втирає мені езотеричні казки про те, що ми самі створюємо енергію, матеріалізуємо думки і все таке інше...».

Що ж, це твоє повне право, звичайно. Я нікого не тримаю силою. Але перед тим, як ти підеш, я б дуже хотіла тебе запитати лише про одну річ. Скажи мені, чому ти без жодних сумнівів віриш у роботу бездротового інтернету Wi-Fi чи системи Bluetooth? Ти ж їх не бачиш у повітрі. Ти не відчуваєш їх на смак, не знаєш, чим вони пахнуть, і не можеш доторкнутися пальцями хвиль, які летять крізь стіни. Але ти користуєшся ними щодня і сприймаєш як належне!

То чому ж ти тоді так запекло відмовляєшся вірити в те, що твій власний мозок — набагато складніший і потужніший пристрій — так само виробляє реальну енергію? І що саме за цією твоєю невидимою енергією сьогодні полює весь світ? Наш мозок працює майже за такою самою схемою, як і будь-який передавач, але в це ти чомусь відмовляєшся вірити й навіть не намагаєшся прийняти.

Подивись на це тверезо. Будь-яка реклама, яку ти бачиш у телефоні, філігранно прорахована нашими вищими технологіями лише на одне — на твою увагу. На твою концентрацію та раптове бажання придбати товар. А кожне таке бажання — це твої реальні кошти, які перетікають у чужі кишені і це я навіть ще не згадала про заборонений 25 кадр, якщо не знаєш - загугли, що це. Твій мозок випромінює імпульс — корпорації отримують прибуток. Ось тобі й весь невидимий зв'язок, який працює бездоганно, віриш ти в нього чи ні.