Глава 10. Гірше — вона журналістка

— Вихідні не скоро, — напарник відкушує добротний шматок від дабл чизбургера й бубонить із повним ротом.

— А в тебе на них якісь плани? — ліниво перепитує Давид.

— А як же? Зранку — спати, в обід — їсти, увечері — знову спати.

— Продуктивно, нічого не скажеш.

— А ти що, вихідні якось інакше проводиш? З нашим-то графіком, — охоронець, з яким Давид зазвичай працює в парі, підіймає здивовано брови.

— Андрюх, ти зараз мене серйозно перепитуєш чи як?

— Більше ніж серйозно. Кравець, ти чого, у нашому віці вже активного відпочинку немає.

— Занадто рано ти нас ховаєш і відправляєш на ліжковий ретрит.

— Нічого не рано. Мені вже — без трьох років сорок.

— А в тебе досі навіть собаки нема!

— А то можна подумати, що в тебе вона є!

— Представ, є. З учорашнього дня є, — відбиває Давид.

— Тепер я перепитую, ти серйозно? Нащо тобі цей геморой? А з ким вона зараз? А що за порода? — розсипається купою питань.

— Тихіше, агов. Такса, зараз удома. Сподіваюсь, грається з гумовою качкою.

Андрій дивиться на Кравця з недовірою. Все-таки Давид ніколи не подавав ознак гніздування. І від нього чекати поповнення сімейства точно не варто. А тут на тобі — цілий собака.

Давид відкушує свій бургер і повільно прожовує, розмірковуючи. Він і сам до кінця не усвідомлює, що в нього є тепер тварина. І тепер, як заповідав Сент-Екзюпері, йому доведеться відповідати за того, кого приручив. Хоча спочатку це було не більше, як привід знову зустрітися із Соломією. Просто прокотитися ще раз у собачий притулок і погуляти з парочкою тварин. Соля ж із властивою їй спритністю обробила Давида так, що він і не зрозумів, як уже стояв на вході з таксою в обіймах.

— Ти що, циганка? — недовірливо питає, не вірячи, що зміг повестися на всі умовляння. Навіть більше — на чари, що поза усілякими адекватними поясненнями змусили його взяти додому собаку.

— Гірше. Я журналістка, — посміхається із примруженням в очах.

Вони їдуть звідти в зоомагазин. І Соломія махом купує ледь не все, що є на полицях. Давид спочатку намагається заперечувати: то такса обійдеться без бальзаму для шерсті, то яскраво-фіолетовий ошийник йому не подобається. Після емоційних суперечок посеред магазину, коли консультанти почали на них поглядати з явним наміром викликати поліцію, Давид здається. Махає рукою — мовляв, роби що хочеш.

На касі Соля дістає гаманець. Кравець відразу реагує:

— Агов, я сам можу все сплатити.

— Я теж.

— Я чоловік, — намагається закинути головний аргумент сексистів. Невдалий, проте все ж аргумент.

— Я здогадуюсь. Заспокойся, я маю гроші. Нехай буде подарунок Бусі.

— Якій ще Бусі? Мого собаку зватиме Каспер.

— Як скажеш. Тоді я подарунок Касперу сплачу, — Соля без зайвого крику погоджується з іменем пса. Сперечатись далі Давид не береться. Видовища та хліб вони того дня співробітникам зоомагазину забезпечили.

Андрюха мовчить недовго у відповідь — рівно стільки, скільки потрібно, аби прожувати залишки чизбургера:

— Ну ти поділися через декілька днів враженнями.

— Від чого?

— Від собаки. Може, і собі заведу.

— Впевнений? З нею твої плани на вихідні полетять до біса.

— Ну, — Андрій затискає плечима, — кажуть, що собачники часто знайомляться одне з одним.

— І нащо тобі це?

— Можливо, до собаки там і дружина прикладеться?

— Тоді вже до двох собак, — сміється Давид. Викидає сміття після імпровізованого обіду.

Чоловік закидує ногу за ногу й оглядає зображення з усіх камер, що виведені маленьким планом на величезному екрані. Шахова розкладка сірих картинок уже добряче дістала Кравця. Позіхає знічев’я.

Сьогодні в них із Каспером був дивний досвід: такса принюхувалась до нового господаря, Давид думав про те, як би випадково не придавити масою свого тіла маленького співмешканця. Так і не виспався.

Через відсутність справ кидає Соломії фотографію такси, що зробив сьогодні вранці. Драгун його зацікавила — це однозначно. Але чи настільки, щоб спробувати нові стосунки вже з нею? Над цим чоловік намагався не думати. Не на часі поки. Достатньо просто час від часу переписуватися і організовувати рідкі зустрічі.

Соля читає, але відповідає не одразу. І тільки через пів години Давиду прилітає величезне повідомлення з одами захоплення його улюбленцю. Дівчина й очі розумні описала, і ніс смішний, і вуха кумедні. Кравець на мить заздрить своєму собаці — навряд чи Соломія так детально б описувала його. Наприклад, подружці. Дівчата ж полюбляють у дрібницях розповідати про чоловіків?..

І тільки Давид надсилає повідомлення у відповідь, як дівчина каже, що в неї серйозна зустріч і вона напише пізніше, а краще — попросить відеозвіт про те, як влаштувався Каспер у новій домівці.