Розділ VІІІ

Жар принюхався. Тоді заплющив очі і знову втягнув повітря. Тут витав запах риби. Зард теж відчув цей сморід. Але що могло бути його джерелом, обом було невтямки. Знадвору долинув тривожний рик Горілої. Маги вибігли назовні. Дракониця дивилась кудись у кущі. Раптом звідти вилізли кілька тіней, вони тримали в руках рибин. У них була звичка хапати усілякий непотріб. І через цю їхню звичку у Зарда виросли крила, тільки от він ними не користувався.

--- Горіла! Лети звідси! --- крикнув Квіт. Зардів дракон і до того накивав п'ятами і без команди свого наїзника.

В руках у обох з'явились золотаво-мідні мечі. З вересками тіні кинулись в атаку. Конкретно цей вид, ще й у такій кількості не становив для магів небезпеки. І впорались з ними Жар і Візардель доволі швидко, але тоді слідом повільно вийшло створіння схоже на черепаху, тільки з двома клешнями і ще однією додатковою кінцівкою з гаком на кінці. Гак одразу ж метнувся до Зарда. Він насилу ухилився, розтягнувшись на землі, але одразу ж підскочив. Жар перестрибнув через клешню і проковзнув під монстром, розпанахавши його черево. Звичайну тварину це спинило б, але конкретно цій істоті такі ушкодження не збавляли запалу.

Тінь знову ревнула. Але поки вона роззявляла для цього пащу, туди вже запустив спалах Візардель. Та якби він переміг таким чином, це було б занадто нудно, тому:

На тінь це не подіяло, вона кинулась на мага, притискаючи того однією з клешень до землі. Жар рубанув мечем спину тварини, але зброя почала розчинятись, Зард більше не міг її підтримувати. Малайор спробував вдарити тінь кулаком, але рука просто пройшла крізь тіло істоти як через дим. І тут у Квіта в голові з'явилась ідея. Він дістав ніж і різонув собі по руці. З порізу бризнула кров, коли багряні краплі торкнулись тіні, та заревіла і розвернулась до малайора. Жар підставив руку під потік, набрав жменю власної крові і почав обприскувати істоту. Та через кілька секунд та розвіялась туманом.

Зард підвівся, потрусив головою і поглянув на Квіта, який нашвидкоруч перемотував рану.

--- Це ти добре придумав, але навряд чи це може бути повноцінною зброєю.

Жар-квіт змахнув руками.

--- Кров можна розводити з водою, Сага може знайти, що саме у нашій крові так на них впливає і тоді... Ми спинимо тіней.

--- Подібні думки були у мене, коли мене відправили шукати чунгар, що от я зараз зроблю якусь нісенітницю і все врятую, але воно так не працює.

--- На кону існування цього світу, Зард. Спроба того варта. Усе-одно через це ми не загинемо, а через бездіяльність, сто відсотків.

***

Вислухавши божевільну ідею Жар-квіта Сага довго думав, прикидуючи варіанти. Але тоді приречено зітхнув.

--- Це хороша ідея, знайти мінерал який знищує тіней, але є одна проблема. Я знаю, що це за мінерал. Це особливий елемент, який утворюють малайори при диханні. Він у них в крові, сльозах, відходах життєдіяльності, в самому тілі, але є він ТІЛЬКИ В МАЛАЙОРАХ. Узагалі правильно називати малайорів арагарами. І називається цей мінерал відповідно араг. Він був у деяких рослинах і тваринах на острові, але... Людям було нічого робити і вони ВИНИЩИЛИ свій ЕДИНИЙ порятунок. Звісно, якби була якась штука, яка створює цих тіней, то можна було б полити її малайорському кров'ю і... Але це банально, навряд чи.

Він задумливо потер підборіддя, а тоді раптом випалив:

--- А ти усе-таки сходи до ворожки.