Розділ V

Лія, висока ставна дівчина у довгій шовковій сукні з спідницею схожою на лілею плавно ішла залом, ловлячи на собі захоплені погляди. Раптом, трохи причинивши двері до зали проковзнула малайорка. Ставлення до цієї раси в королівстві Урвай ставало все кращим, зарівно як до бертців біженців, але ті вже повертались на звільнену батьківщину. Бажаючи показати себе з кращої сторони, Лія підійшла до неї.

--- Можна з Вами поговорити? --- ввічливо почала дівчина.

Від такого звертання малайорка густо зашарілася.

--- Так, звісно --- її голос був чистий і високий, добре поставлений.

Лія була жінка видна, з гарною фігурою, а малайорка мала такий вигляд, ніби її зробили з сухих тростин. Тому Лія дивилась на неї дещо зверхньо. Червоноволоса була вдягнена в прилягаючу до тіла довгу сукню з відкритими плечима і вирізом уздовж ноги, починаючи від середини стегна, взута у чорні туфлі з стрічками, як у пуантів, ці стрічки обвивали ноги до колін і зав'язувались у вишуканий бант, образ доповнювали такі самі стрічки на руках, що починались на кільцях на середніх пальцях і сягали ліктів, волосся сягало нижче пояса. І Лія не одразу помітила медальйон з бірюзою у жінки на шиї.

--- Що Вас привело сюди? Я маю на увазі, суди пускають лише за запрошенням короля.

--- За заслуги перед короною. Моєму чоловіку, Візарделю Гес, прийшов лист з запрошенням.

Побачивши зблиск в очах співрозмовниці Рубі зрозуміла, що їй треба перервати цю бесіду.

--- А як Вас звуть? --- Лії було невтямки, що Зард знайшов у цій... Цій... Вона не могла підібрати слів! У малайорки було трикутне обличчя, ніби щоки і підборіддя хтось стис з боків. Тонкий гострий ніс, вузький рот, світлі рожеві губи, довгі вії, вигнуті дугою червоні брови і мигдалеподібні бірюзові очі. Виріз сукні відкривав випинаючі ключиці.

--- Рубін Гес.

--- Незвичайне ім'я, я Лія Лорак. А коли ви познайомились з Вашим чоловіком?

--- На останньому курсі. Ми були на змаганні, ну і...

--- І як з ним живеться?

--- Дуже добре. Але сьогодні він не горів бажанням нікуди іти. Останні дні були такі втомливі! Та було б свинством відхилити ласку короля --- (Рубі змовчала, що насправді вони переслідували власні цілі).

--- А де Візардель?

--- Його затримали. Я їх не знаю.

У залу зайшов Зард. Високий, майже два метри зросту! З піднятою головою, чорні кучері акуратно укладені. Вдягнений в чорний комзол з золотавою вишивкою, вузькі штани і чоботи до щиколотки, прикрашені хутром. За бертським звичаєм в нагрудній кишені лежав хитромудрий пристрій схожий на завідний годинник на ланцюжку. За спиною в нього красувалась пара чорних крил. Підійшовши до них Зард поцілував Рубі в лоба. Елані, котрий зайшов слідом, притулився плечем до колони і зацікавлено спостерігав за ходом свята.

--- Зард, що ти у ній знайшов? --- спитала Лія.

Почувши це Рубі почервоніла, Лія спершу показувала хороші манери, і здавалося, що вона ставиться до малайорів як до людей, але ні. Зард вгамував гнів і з гідністю відказав:

--- Як бачиш, усе, що мені треба.

Він демонстративно обійняв Рубін і повів подалі від Лорак.

--- Не відпускай її до себе, люба. 

--- Коли я зрозуміла, хто це, то було вже запізно --- Рубі приклала руки до все ще палаючих щік, щоб від тих відійшла кров і повернувся нормальний колір. Так Рубі ще ніхто не ганьбив! На неї озирались, і погляди у всіх були.. зверхні. Ну звісно! Вона негідна мати прав лише через червоне волосся і сильну магію?! Але ж люди іноді фарбуются в червоний, серед них є такі ж сильні маги, а інших відмінностей вони не бачать! Мабуть її ще не побили лише тому, що всі вважали її власністю Зарда! Рабинею, яка грає роль партнерки. А що, як воно і справді так і він грає нею як маріонеткою, запевняючи в коханні? Рубі уткнулась обличчям Зарду у груди. Їй хотілось спитати його, чи почуття щирі, чи вона лише іграшка, але вона не могла.

Зард помітив її стан і відвів ближче до стіни. Він укрив своїми худими долонями долоні Рубі, які так і були притиснені до щік. Припідняв їй голову, щоб подивитись в очі. Рубі тремтіла.

--- Усе, що ти мені кажеш, про кохання, правда? --- спитала малайорка.

Зард лагідно усміхнувся.

--- Так дорогенька, чесно. Не думай про ту Лорак!

Візардель палко поцілував її в губи.

До них підійшов Елані.

--- Усе добре?

--- Лія перетнула межу. Вона може скільки завгодно виливати помиї мені на голову, але зачіпати Рубі, то вже занадто. Вона ж їй нічого не зробила!

--- Це цілком нормально. Рубі твоя дружина, як Сага і казав Лорак сказилась, коли дізналась. Херроні хоч і дурик, але наче усе наперед знає! 

Це звучало трохи дивно, але було правдою.

Звична для присутніх музика змінилась народними бертськими мотивами. Це був знак підтримки усім переселенцям з північних країв. Зард узяв Рубі за руку і потягнув за собою. Більшість рухів у бертських танцях мали своє значення.

Зард і Рубі заклади руки за спину. Обоє зробили крок в один бік, тоді в другий, при чому при кожному кроці вони робили хвильовий рух, як від пориву вітру. По п'ять разів у кожен бік. Це символізує бурхливе життя. Коли приспів змінився першим куплетом, Зард зімкнув руки кільцем навколо малайорки, як захист, а Рубі поклала йому руки на плечі, як підтримку. Вони удвох крутонулись навколо осі, розійшлись, знову одночасно обернулись, сплеснувши в долоні і повернулись у початкову позицію. Знову приспів, кроки у сторони. Наступний куплет, вони узялись за руки і пройшли під ними як під аркою, розійшлись, обернулись сплеснувши в долоні і ще раз пройшли під руками, цей куплет значив єдність. Знову приспів. Цей танець був символом подружнього життя. Останній раз приспів повторювався двічі і під час цього повторення кожен вигадував свої рухи. Зард підскочив, перекинувшись через голову в повітрі і знову став на ноги, а Рубі, крутячись навколо осі підійшла до нього і впала чоловіку на руки. Зард впіймав її, опустивши до землі так, що вона ледь не торкнулась головою землі і підняв. (Див. Ілюстрація 1 в циклі Супроти Волі)