Глава 2

Вероніка солодко спала, сьогодні був вихідний, тому спішити було нікуди. Віктор нічого не згадував про їхню суперечку, ніби її не було. Але не змінюючи традицій вони перекидалися саркастичними зауваженнями, але не більше. Усе відбувалось як завжди. 
Крізь сон дівчина почула дивні звуки, розплющивши очі вона помітила, що Джек гризе коробку.

-Ти зголоднів? - запитала дівчина у кота. 
-М'яв, - ніби ствердив кіт. 
-Ну ходи маленький, погодую тебе.

Насипавши корму, дівчина поставила чайник на плиту. За вікном світило сонце, діти шуміли на майданчику. Дівчина поснідала, випила чай і вирішила, що пора відпочити.

-Привіт. Давай кудись сходимо, за вікном така гарна погода, - Роні записала голосове Ангеліні й майже зразу почувся дзвінок телефону. 
-Невже ти перша запропонувала погуляти? - сміючись сказала Ліна. 
-Так. Скоро екзамени, роботи багато, потрібно відпочити перед цим всім. 
-Гаразд. Давай через 2 години біля твого дому. 
-Добре. До зустрічі.

Уже через годину Вероніка була майже готова, вона одягла плаття, зробила макіяж. У неї був надзвичайно гарний настрій. Увесь тиждень була погана погода, падав дощ. А сьогодні нарешті світило сонце, за вікном білим цвітом розцвіли дерева, співали пташки. Роні дуже хотіла сходити в парк, взяти морозиво та просто прогулятись. Дівчина вийшла з будинку, Ліна уже чекала на неї.

-Куди підемо ? - запитала Ангеліна. 
-Я так давно не була у парку, давай туди. 
-А давай, наче в дитинстві - морозиво, солодка вата, розваги. 
-Я про те саме подумала, - сміючись сказала Роні. 
- Значить вирішили - йдемо у парк, наче малі діти.

Дівчата йшли парком, взявши морозиво безтурботно розмовляли та сміялись. Їх шумна поведінка привернула увагу двох хлопців, які вирішили до них підійти.

-Дівчата, можна з Вами познайомитися? 
- Чому б і ні? - відповіла Ангеліна, мило усміхаючись хлопцю. 
- Мене звати Сергій, а це мій друг Владислав, - представив хлопець себе і друга. 
-Можливо бажаєте з нами у кафе піти? - запитав Владислав, йому дуже сподобалась Роні, він не хотів втрачати можливість ближче з нею познайомитися. 
-Дякую за запрошення. З задоволенням приєднаємось, - відповіла невпевнено Ліна, адже знала що Роні таке не любить, але як на диво вона підтримала подругу. 
-Так, ходімо.

Разом з хлопцями, дівчата вирушили до кафе, найцікавіше - це улюблений заклад дівчат. Прибувши на місце, дівчата замовили каву та десерти, а хлопці взяли піцу. У них зав'язалась дуже цікава розмова, наче вони знайомі не перший день. Насолоджуючись прекрасним літнім днем та чарівною компанією дівчата і забули про свої справи, але дзвінок телефону нагадав.

-Алло, - відповіла Ліна, - так я пам'ятаю, через годину буду на місці, - пообіцяла дівчина і вибила. 
-Хто це дзвонив? - запитала Роні. 
-Тато, я забула, але мені потрібно на іншу частину міста передати зразки косметики, а вони в мене дома. 
- Я на машині, можу підкинути тебе, - запропонував Сергій мило усміхаючись. 
-Якщо тобі не складно, - сказала Ліна. Дівчині було не комфортно приймати допомогу, та ще й від малознайомої людини. 
-Зовсім ні, я з радістю тобі допоможу, ходімо.

Хлопець оплатив рахунок Ліни та свій і вони попрямували до його машини, залишаючи Роні й Влада разом. Вони знайшли спільну мову та було видно, що дівчині комфортно з ним. Чоловік викликав довіру.

-То що робимо? - запитав Владислав у дівчини. 
-Можна ще посидіти тут, - сказала дівчина. 
- У мене краща ідея, сходімо на атракціони? 
-На атракціони? - запитала невпевнено дівчина. Вона зовсім не любила проводити час в шумних місцях. Роні могла вибратись лише завдяки Ліні на прогулянку чи у ресторан. Сама ж дівчина дуже рідко проводила у людних місцях, вона старалась їх уникати.

-Так, будь ласка, - зробивши миле лице попросив хлопець. 
-Гаразд, - сміючись сказала дівчина.

Вони вийшли з кафе та направились до атракціонів. Там вони провели трішки більше ніж годину. Роні відчула себе ніби у дитинстві, друзі веселились поки Владу не подзвонив телефон.

-Алло, ми на атракціонах, чекаємо вас, - відповів він Сергію, який з Ліною уже повертались назад.

Через декілька хвилин Ангеліна і Сергій уже були на місці, компанія вирішила ще залишитися та провести весело час. Дівчата уже повністю розслабились, особливо після допомоги Сергія, це було дуже мило з його сторони. Поки дівчата розважались, хлопці кудись зникли.

-А де Влад і Сергій? - помітивши що їх нема запитала Ліна. 
-А ось вони, - сказала Роні з усмішкою та показала за спину Ангеліни. 
- Що ти так усміхаєшся? - запитала Ліна обертаючись, - де вони це взяли? 
- Дівчата, це вам, - сказали хлопці в один голос та протягнули квіти дівчатам. 
- Дякую, - відповіла Роні. 
- Так, дуже приємно, - доповнила Ліна.

Хлопці вирішили провести дівчат додому, першою була Роні, вона жила близько від парку. Вийшовши з машини вона попрощалася з усіма, але Влад вийшов з нею.

-Можна провести тебе до під'їзду, раптом щось станеться? 
-Та ні, все добре буде, - впевнено відповіла Роні. 
-Я наполягаю.

Влад провів дівчину аж до квартири та попрощавшись взяв її номер телефону. Дівчині дуже сподобалась наполегливість хлопця, вона чекала дзвінка Ліни, щоб поділитись з нею усіма деталями сьогоднішнього дня. Зробивши собі чай та давши смаколика коту вона поставила будильник, адже завтра на роботу. Пройшла година, дівчина так і не дочекалась дзвінка подруги і лягла спати. 
Зранку дівчина проспала, усю ніч їй снився вчорашній день. Швиденько збираючись, дівчина замовила таксі та каву з сирниками на роботу. На щастя, зранку їй не зустрівся Віктор, він поїхав у відрядження і буде аж ввечері або завтра. Тому спокійно поївши дівчина почала роботу. Спершу вона доробила звіти з бухгалтерії, а потім розпочала проект квартири. Оскільки вона готувалась, то робота йшла дуже швидко, вона закінчувала третю кімнату, залишилась лише ванна. 
Почувши голос в коридорі Роні зрозуміла що Віктор уже на місці. Дівчина як раз закінчила проект та хотіла йти його здавати, але задзвонив телефон, це була Ліна.