Сумські відьми

Тепер усі вважають - у двадцять першому сторіччі ніяких відьом не може бути, це пережитки старих часів, вигадки старих бабів, яким завжди щось вважається. А більше за все їм вважається, що якась красуня в селі чи в місті відьма, бо просто заздрять їй - і це природно.

В Сумах люди думають, що все знають про відьом, а головне, що це усе казки. Хто боїться зараз Бабу Ягу? Навіть дітей старими казками не залякаєш. Але відьми сьогодні перетворились на модний бренд – вони нібито є, і їх нібито не існує. Та поки існує людська заздрість, відьми будуть гріти на цій людській ваді руки і вдавати, що саме вони вирішують долі людей.

Людська заздрість – саме вона – згубила не одну красуню, особливо у Європі – у часи панування Священної Інквізиції. Католицька церква, як відомо, за тисячоріччя спалила живцем мільйони вродливих жінок – за донесеннями старих перечниць, які втратили молодість, вроду і владу над чоловіками. Якщо зараз проїхати містами Європи, яку за декілька століть спустошили від жіночої краси заздрощі та ненависть, на вулицях можна побачити досить невиразних на вигляд жінок, яких ніяким чином не можна наректи не тільки вродливими, а навіть гарненькими - Інквізиція жодної хорошулі не пожаліла. І до чого це призвело? Що чоловіки останнім часом шукають любові серед чоловіків – Європу, бач, захопила одностатева любов. І бідних європейських мужів можна зрозуміти – вони шукають богинь, романтизму та натхнення, та, на жаль, усіх красунь давно спалено. Нічого не залишається, як шукати любові у красунчиків, що у штанях.

Але скільки церква тих гарненьких відьом не катувала, які тільки тортури до них не застосовувала, жодна не виказала своїх секретів – як же вони чаклували? Жодна! Для звинувачення мають бути докази. Після жорстоких тортур жінки та дівчата майже всі визнавали себе винними, відьмами, чаклунками. Зізнавались, що морили людей чумою, засухою, невиліковними хворобами та душевними муками. Але як це робили – жодна не зізналась. Люди мали припущення, що у підвалах Святої Інквізиції відьми втрачали свій чаклунський дар, бо їх перемагав Святий Дух. Їх сила залишилась у чаклунських містах – у хатинках на болоті, темних печерах, горах, бо ж чаклунки вміли літати, це ж відомо з багатьох літературних джерел, та й свідків вистачить. Усі, хто писав до Церкви доноси на відьом, божились, що на свої очі бачили, як відьми літали на мітлі або в ступі.

Є припущення, що відьом не існує і ніколи не було, то вигадки, дурня. Але ж ніхто не буде заперечувати, що відьом, чаклунів, мольфарів, чародіїв, або тих, хто видає себе за них, розплодилось сьогодні надто багато - вони згуртувались усі разом на телебаченні. Для них виділяють ефірний час, режисери ставлять з ними чи то шоу, чи то конкурси, щось на кшталт «Битви екстрасенсів». На ті шоу з’являються усі відьми – і тутешні, і не тутешні - з Якутії, Африки, Північної Америки, Китаю. Це у Європі відьом старанно винищували, а в деяких країнах світу відьмаки, мольфари, шамани, характерники мають високий авторитет, їх шанують і бояться: вони бачать долю людей на роки вперед та назад, можуть вилікувати безнадійно хворого, від них не можна нічого утаїти.

Справжні мольфари ніколи себе не афішують, не з’являються на людях, ховаються у печерах, лісах. Шамани теж живуть відокремлено, в пустелі, відьми – в хатах на околиці села. Бувають відьми і в великих містах, але вони тим лише шкодять людям і наводять своїм чародійством занепокоєння на людей.

Уночі, нібито, відьмаки виходять зі своїх тіл і блукають світом: збирають трави, кістки, зуби тварин, жуків, шкіру змій, або літають над планетою – на свої збіговиська, як літала Булгаківська Маргарита на Лису гору. Чаклунки вільно проходять крізь стіни помешкань, тому звичайні люди, прокинувшись уночі, можуть побачити у своєму домі якусь тінь, темну фігуру, чиїсь очі, лякаються, але родичі сміються – мовляв, то тобі привиділось, або - у тебе, друже, «біла гарячка», допився до чортів, чи щось таке.

Малі діти добре бачать відьом і плачуть, лякаються, але ніхто з дорослих не розуміє цього, дратуються – чого воно плаче, не їсть, не спить, скільки можна, замовкни вже! І дитинка страхається ще більше, бо ніхто її не захищає, не відганяє відьму молитвою чи піснею або свяченою водою.

Але доказів чаклунства чародіїв все ж поки що не існує. Вчені визнають, що є люди з аномальними здібностями – бачать скрізь людину, стіни, лікують поглядом, думками – на відстані, передрікають майбутнє, але ніяких обґрунтованих знань вчені не досягли. У радянські часи людей з незвичайними здібностями заарештовували, катували, вбивали, як мордували мольфара Порфирія Іванова, потім – грузинську чаклунку Джуну.

Більшість самовпевнених людей з недовірою відгукуються на ім’я всесвітньо відомої чаклунки Ванги. Кажуть – нічого особливого вона не зробила, ніяка вона не чародійка – її здібності бачити майбутнє та минуле, мовляв, перебільшені. Богобоязливі люди так ті і зовсім засуджують письменників, які створюють романи, оповідання, п’єси про відьом, чортів. Речуть, мовляв, це так їм, недолугим, не минеться, натякають, що ті, хто читають усілякі твори, де описується нечисть, приносять собі лихо, вони хворіють, нервують, а актори, які грають в театрі чи в кіно в подібних творах, геть усі гинуть молодими. Така ж доля спіткає і акторів, які беруться грати у Шекспірівській трагедії «Макбет» чи у Булгаківському романі «Майстер та Маргарита». Давно вже помітили, що ті, хто грають у цій п’єси,невдовзі гинутьть від нещасного випадку або в авто- чи авіакатастрофах.