Стук-стук
12
І я справді вже майже забуваю про свого переслідувача, коли й відбувається та вищезгадана ситуація з бабусею. Він не телефонує уже якийсь час, я встигаю скласти два іспити з п’яти, і знову поринаю з головою у навчання.
Тому й так вільно беру слухавку, бо очікую, що то хтось з однокласників проситиме або словник, бо наступний іспит – диктант, або сісти разом, щоб списати. Тому й жахаюся, коли чую аж надто знайомий стукіт.
Але цього разу слухавку не кидаю, набираюся сміливості все ж сказати Денисові все, що думаю:
– Припини мені телефонувати, чуєш? І припини переслідувати! Я не хочу тебе знати!
Деякий час у слухавці – тиша. А потім сумний голос:
– Так, я тебе чую. І більше не чіпатиму. Вибач…
І гудки, що свідчать про розірваний зв’язок…
Це вперше, коли він поклав слухавку, і така подія трохи вибиває мене з колії, бо я очікувала, що він буде мене вмовляти… Та хоч слово скаже! Але – ні, лише ритмічні гудки.
І саме через це я беззаперечно вірю сказаному Денисом. Він і справді не буде більше мене переслідувати. Нарешті я можу видихнути спокійно і не турбуватися про цього сталкера!
Та тільки чому туга так крає серце?...
Ось тут моя реальна історія і закінчилася))) Той хлопець і справді більше мені не телефонував, і я досі не знаю, хто то був, звідки він узявся і чого від мене хотів. Але Аня з ним, звісно ж, познайомиться уже в наступній главі)
#3383 в Любовні романи
#756 в Короткий любовний роман
#470 в Молодіжна проза
Відредаговано: 27.02.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
