7

– Добре. Ти стверджував, що ти не з моєї школи, – вирішую з’ясувати іншу необхідну інформацію.
– Я цього не говорив.
– Так-так, ти стукав, я пам’ятаю.
– Але я цього й не стукав.
– Тобто все ж з моєї?
– І цього я теж не казав.
– Але в якій школі я вчуся, ти знаєш?
– Знаю.
Від його упевненої відповіді мороз біжить попід шкірою.
– Звідки? – хоч як я не стримуюся, та у моєму голосі все частіше проковзують істеричні нотки. – Де ти взагалі мене знайшов?
– Бачив пару разів.
– Де?!
– На «клітці».
«Кліткою» у нас у місті називають доволі велику квадратну відкриту площинку зі сценою, огроджену кованим парканом – саме тому й "клітка", – яка колись була літнім театром, а зараз із травня по вересень, коли ночі більш-менш теплі, по вечорах використовувалася, як майданчик для дискотеки, де збиралися підлітки та до півночі «тусувалися»: танцювали, знайомилися, утворювали пари, сварилися і товкли морди.
Так от, маючи сувору маму і не менш сувору бабусю, я, на відміну від моїх ровесників, дехто з яких ходив туди ще з дванадцяти років, була на «клітці» всього два рази – цього року у травні, бо до того я ще «мала» була, у розумінні моїх рідних, а потім і справді готувалася до іспитів, тому й відкладала походи.
І це ж виходить що він обидва рази бачив мене там? Слідкував?
І тут блискавкою спалахує нове поки що для нас слово «сталкер»! Людина, яка переслідує когось, нав'язує себе, домагається, психологічно тисне… Нещодавно на цю тему з нами проводили бесіду студенти педагогічного училища, попереджали остерігатися таких людей. Ми тоді тільки поржали, сумніваючись, що у нашому тихому містечку таке взагалі можливо.
Тепер же все те почуте вимальовує цілком однозначну картинку: знає мій номер, знає, де я навчаюся, бачив мене обидва рази на дискотеці… Що далі?
Руки починають дрижати, серце калатає, як навіжене, і я просто кидаю слухавку, наче то – отруйна змія. Відскакую від телефону і з жахом чекаю, коли він почне знову дзвонити. Та дзвінок все одно лунає надто несподівано для мене, змушуючи скрикнути й іще далі відскочити від телефону. Завдяки цьому ривку я боляче б’юся об одвірок спиною, проте до тями мене це не приводить.
Я досі дрижу від емоцій та страху.