Стук-стук
Пролог
Початок 2000-х
– Аню! Тебе до телефону! – гукає мене бабуся.
Мені п’ятнадцять, і про мобільні ми тоді чули лише з телевізора. Початок 2000-х, коли ми щойно відійшли від розмов про всесвітній комп’ютерний збій (не те щоб мене це якось обходило, бо до мого першого ПК ще понад 5 років).
Коли я виходжу зі своєї кімнати до передпокою, де стоїть телефон, бабуся грайливо підморгує й одними губами шепоче:
– Хлопець.
Я скидаю брови у здивуванні, бо навіть уявити не можу, хто мені телефонує. Хто з однокласників? Напевно, бо більше нікому.
Я не надто популярна серед хлоп’ячого колективу. Чомусь всі вважають мене пихатою і зарозумілою, хоч насправді це далеко не так. Я просто боюся спілкуватися з хлопцями, боюся сказати якусь нісенітницю, через яку мене повважають якоюсь не такою, тому й намагаюся відмовчуватися. Збоку це напевно й здається пихою.
Я навіть чула, як один хлопець казав: та до неї на кривій козі не під’їдеш. Хоча ніхто навіть не пробував під’їжджати.
– Так? – говорю в слухавку.
Звідти лунає стукіт, а в мене шкіра вкривається сиротами, а по спині тече холодний піт.
Невже то знову він?!
#1753 в Любовні романи
#401 в Короткий любовний роман
#172 в Молодіжна проза
Відредаговано: 27.02.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
