Частина 4.

Альберт Високовський.  23.00.

 - А тепер - танці!  - скомандував Клим Грозний.  - Юрчику, тягни магнітофон, і записи, що я давав, там класні.

Альберт аж побілів від злості.  Як так виходить, що цей мажор стає негласним лідером скрізь, де б не з'явився?  І він навіть не докладає до цього зусиль.  Все у нього відбувається легко і природно.  І його слухаються, не огризаються, не ставлять запитань... А ця стерва Анжеліка!  Вона ж на початку вечірки з ним була, з Альбертом, поки не з'явився цей...  стиляга.  О, жінка, ім'я тобі - мінливість!  Горнеться тепер до Грозного, немов він медом намазаний.  Прізвище, чи що, притягує?

Юра почав налагоджувати музику, а Анжеліка піднялася і голосно сказала, спеціально, щоб її все чули:

 - Ну, я тоді піду, взую що-небудь інше.  А то покалічу половину танцюючих своїми підборами.

І пішла, цокаючи металевими набійками і крутячи спокусливим задом.  Натякає.  Точно, натякає, щоб Клим піднявся за нею в кімнату, щоб зайнятися сексом.  До ворожки не ходи.

Відірвавшись від дверей, де вже зникла дівчина, Високовський відшукав поглядом Грозного.  Той сидів навпочіпки біля магнітофона, що стояв на стільці, і разом з Юрчиком перебирав касети.  Він навіть не помітив відходу Анжеліки!  А це шанс!

Високовський озирнувся крадькома і вислизнув слідом за своєю пасією.

Ліфт відкрився відразу ж, як тільки він натиснув кнопку, мабуть, дівчина пішла по сходах.  Ну, що ж, а він поїде ліфтом.  Все-таки підніматися на три поверхи.  Швидше за все, обжене її.

На восьмому поверсі було тихо.  Цокання підборів має бути добре чутно в порожніх коридорах.  Значить, встигла доскакати до своєї кімнати.  От коза!  На таких шпильках два кроки пройти - вбитися.

Альберт підійшов до дверей, вони були не замкнені.  Потягнув на себе і завмер.  Анжеліка була тут.  Шикарна, неповторна Анжеліка!.. Вона встигла не тільки піднятися по сходах раніше, ніж Високовський приїхав на ліфті, але і переодягнутися.  Тепер на ній був якийсь дивний пеньюар ніжного коралового кольору, з рюшами і мереживними вставками.  У волоссі перлинні нитки рідкісного, рожевого перламутру.  На пальцях хитромудрі кільця, що охоплюють не тільки пальці, а й кисті.  Тільки на ногах все ті ж туфлі на височенних підборах.  Кімната теж якось змінилася.  Над ліжком з'явився бордовий балдахін, як в історичних фільмах, на вікнах портьєри підмітали підлогу, на столі - канделябр зі свічками.  Явно було, що красуня чекає коханця і готова до любовних ігор.  Тільки кого вона чекає?  Грозного?  Чи його, Високовського?

Альберт наблизився.  Дівчина не відсахнулася, дивилася, примруживши очі і манила тонким пальчиком.

Високовський свого шансу не втратить!  Він вирішив підіграти дівочим амбіціям і пафосно сказав:

 - О, незрівнянна!  Твій лицар тут і готовий до подвигів.

Красуня промовчала, тільки підвелася на лікті, вхопила Альберта за краватку і потягнула до себе.

Коли Високовський зовсім видихався, і йому здавалося, що ось-ось настане світанок, а красуня все не хотіла його відпускати, погляд його раптом впав на наручний годинник.  Вони показували 23.15.  Минуло всього п'ятнадцять хвилин з того моменту, як він поспішив за Анжелікою в пошуках пригод.  Але цього не може бути!  Роздумувати над парадоксом часу не було.  Він раптом згадав, що внизу чекають друзі, хвилюються, скоро Новий рік зустрічати, можуть піти на пошуки і застати тут таку розпусну картину.  Він вирвався з палких обіймів коханки, яка так ні слова й не сказала.  Кинув на ходу:

 - Треба поспішити.  Нас хлопці чекають!  Я перший піду, і ти приходь, - і вискочив з кімнати.

Так, з такою невтомною красунею довго не витримаєш, за один раз вимотала його так, що руки трусяться.  Хай забирає її Грозний, а Високовський знайде собі дівчину менш темпераментну.

Обтрушуючись на ходу, зайшов в очікуючий його на поверсі ліфт і через хвилину вже входив в хол.

На його подив з одного боку і полегшення з іншого, ніхто навіть не помітив зникнення старости і його спокусниці.  Звучала музика, хлопці стояли півколом, а перед ними танцювала дівчина.  Альберт наблизився і ледь свідомість не втратив від шоку.  Танцювала Анжеліка.  Танцювала стриптиз і, мабуть, танець підходив до кінця, тому що поруч на підлозі валялися три елементи отруйно-жовтого костюма, на дівчині залишалися шортики і жилет, а на ногах високі, зашнуровані доверху чоботи на підборах.  Граціозним рухом вона скинула жилет на підлогу.  На останніх акордах повернулася спиною, злегка приспустила і швидко повернула на місце шортики.  Під грім оплесків зібрала деталі одягу і, з незадоволеним виглядом, пішла в хол для дівчаток переодягатися.

Високовський швидко зрозумів причину її невдоволення.  Клим, недбало спершись на стіну, гортав якийсь журнал, абсолютно не звертаючи уваги на поставлений особисто для нього спектакль.

Але зараз Альберту було наплювати.  Його цікавило лише одне.  Анжеліка не могла одночасно танцювати стриптиз на п'ятому і займатися з ним любов'ю на восьмому поверсі.  З ким тоді він був?  Як це божевілля пояснити?

Любі друзі!  Якщо ви дочитали до цього моменту, то історія вас «зачепила».  Але головні події ще попереду!  Читайте, коментуйте, діліться враженнями!