Стратєгіческій запас

Десятки банок, стільки ж кришок, кілограми огірків, помідор, ягід, фруктів - усе на кухні говорило про те, що гряде тотальна консервація.

- Зіму треба зустрічати во всеоружии, - казала тьота Зіна своєму мужу на базарі і діловито викреслювала придбаний лавровий лист і оцет зі списку в блокноті.

Дядя Андрій хоч і крехтів невдоволено, бо був навантажений, як верблюд, але мовчав. Бо в зимово-весняну пору він був головним винищувачем цієї консервації.

«Стратєгіческіє запаси» йшли під чай, під застілля, під знайомство, під гарну розмову, під чудову компанію і просто так - прекрасним душевним вечерком або свіжим ранком.

Як у справжньої хазяйки, у тьоті Зіни були свої рецепти і секрети. Коли банки були напарені, наїдки куплені і підготовлені к закрутці - наставав черьод магії. Тьотя Зіна закривала двері і скривалась од світу на довгі часи. Лише періодично вона прочиняла ворота свого чарівного царства і пронизливим криком проголошувала:

- Андрюша, прінімай!

Муж тендітно, ніби акушер немовля, «прінімав» гарячі банки і укутував їх у ковдру. Коли суничка, абрикоски, грушки, помідорчики, огірочки, лечо, вишукувались в дружні ряди під стінкою, у дяді Андрія ставало тепло на душі, бо життя попереду здавалося «насиченим» і «пріятним». У ці моменти він любив тьотю Зіну як ніколи, і відчував себе мазунцем долі. Відчував, що народився під щасливою зіркою.