65

 Володимир того вечора запросив в бар знайомого, який працював в відділенні експертиз. Той якраз повинен був відвезти ніж, знайдений в квартирі, де сталося подвійне вбивство в відділок. Але той був безвідповідальним працівником і замість того, щоб зразу відвести докази, куди треба, вирішив перед цим випити стаканчик пива на халяву, за рахунок Булдигіна. За дружньою бесідою «експерт» розповів товаришеві по чарці про цей випадок. Також він ляпнув, що вони підозрюють у вбивстві жінку, наречену убитого. Саме її відбитки і залишилися на ножі. У Володимира моментально виник геніальний план. Він напоїв знайомого так, що той повністю відключився. А уже потім поцупив у мужика докази і відвіз того додому. Той так і досі не пам'ятає, як він загубив ніж. Через відсутність доказів це подвійне вбивство так і не розкрили.

- Володимир Ілліч провів своє власне розслідування і з'ясував, кому саме належать відбитки пальців на ножі. Так? – догадалася я.

- Ти потлапила в саме яблучко! – відповів Катошкін.

- Далі Булдигін шантажує Агнесу. Ось звідки у їх сім'ї були гроші на курорти, море, шубки і все інше! Але звідки у Агнеси гроші, щоб платити шантажисту?

- Від Тетяни. Агнеса плиглозила їй, що пустить чутки пло те, що її покійний татко ґвалтував її в дитинстві.

- І Тетяна купилася на це?

- Так. Вона не хотіла, щоб її бідного Веніаміна обговолювали всі пліткалки Києва. Тетяна була упевнена, що Агнесі повілять челез її ангельське личко і голосок.

-Так ця потвора вбила Колю? Чи це не її рук справа? - нетерпляче спитала Муся.

Сергій Петрович глибоко зітхнув і відповів:

- Так.

Ми все пом'янули пам'ять молодого хлопця хвилиною мовчання.

- Вона також заплатила бомжу і той убив Булдигіна ножем на вулиці, - повідомив Сергій Петрович.                                                     

- А чому Агнеса перестала платити Володимиру Іллічу за його мовчання? – запитав мій тато.

- Агнеса дізналася, що син Булдигіна є насплавді сином її чоловіка, Леоніда Потапенка. Вона оскаженіла звичайно. І ще Володя став більше грошей вимагати, ніж завжди. Ось, Агнеса і задумала покінчити з шантажистом назавжди.

Тільки Агнеса Потапенко не врахувала, що той повідав свої таємниці дружині і синові. І через деякий час Коля вирішив роздобути гроші таким простим способом. Він дзвонить Потапенко і призначає зустріч з нею на криші свого будинку. Агнеса відмовляється йому платити і прямо так і заявляє, а Коля погрожує їй, що прямо  зараз піде в поліцію. Ну, і між ними зав'язується штовханина. Агнеса, розізлившись не на жарт, миттєво вирішує зіштовхнути хлопця з криші і таким способом позбутися настирливого шантажиста. Так вона і зробила.

- Колінька, ну, навіщо тобі було з нею зв'язуватися? - пробубоніла я. - Зараз ти був би живий і радів би життю.

Ларисі Іванівні вона дає отруту під виглядом таблеток, переодягнувшись медсестрою, аж два рази. Тільки в лікарні її застукав лікар Редьков і починає їй погрожувати, що здасть копам. Вона погоджується на його умови, і він все облаштовує, як би передозування. Але Агнеса штовхає його під поїзд в Дніпрі. У нас навіть є свідок тієї страшної сцени і він упізнав Агнесу.

- А навіщо вона отруїла чоловіка? - поцікавився мій тато.

Леонід Потапенко дізнався про те, що його дружина вбила свого нареченого, його коханку і Володимира Булдигіна від Колі, який одночасно вирішив шантажувати не тільки Агнесу, а й її чоловіка, тобто свого справжнього батька. Хотів сколотити собі багатство шантажем. Ось, тому Потапенко після похорону Лариси Іванівни, яку він завжди любив, повідомляє дружині, що йде в поліцію, щоб її здати. А вона йому підсипає отруту і він помирає від зупинки серця.

- А навіщо Ректорша вбила Олену Прекрасну, коханку чоловіка, та ще таким варварським способом? - запитала я у полковника.

- Це якась кличка або ти маєш на увазі сплавжню Єлену Плекласну з Тлої?

- Мова йде про Клару, яка працювала викладачем в академії. Її понівечене тіло знайшли в озері.

- А! - задумався Сергій Петрович. - Я плигадую цей випадок. Однак, цю сплаву заклито челез відсутність доказів. Ти вважаєш, що і цю жінку вбила теж Потапенко?

- Так.

- Може й так це, Дошо. Тільки Агнеса сама не зізналась в цьому, а у нас немає ні свідків, ні доказів щодо цього. Так що за це її судити не будуть.

Страшна історія! У мене мурашки по шкірі бігали ще тиждень при згадці імені цієї Агнеси. Скільком людям вона понівечила долі! А скількох вбила! Слава Богу, що її спіймали і посадили в тюрму! Якби я не була подругою Колі, то, напевно, я знайшла б навіть для цієї особи виправдання. Агнеса, як Титанік, застрягла в Бермудському трикутнику, тобто в своїх гріхах, і так і пішла на дно.

- Сподіваюся, ти мене бачиш звідти, - звернулася я до Колі, стоячи біля його могили. - Твою вбивцю впіймали і покарали.