Розділ 32

— Кітті, ти виглядаєш як ангел Victoria’s Secret, — захопливо дивлюся на подругу, яка дефілює переді мною на кухні. Новий сценічний костюм, який я їй пошила сидить на ній ідеально. 

— Лео, а ти моя хрещена фея, бо без тебе не було б ніякого ангела, — відповідає подруга поправляючи декоративний метелик на бюстгалтері, — Мої груди виглядають відпадно. Якби була чоловіком, то сама б на себе запала, — жартує Кітті. —  От як тобі вдається щоразу так точно попадати в мій розмір? Це реально магія!

— Я б сказала багаторазова практика і добре зняті твої мірки, — відповідаю і підсовую до Кітті коробку з цукерками. Подруга залюбки бере одну, а потім ще одну і ще. — Магія — це те, що ти стільки солодкого лопаєш і виглядаєш наче стебелинка!

— Тобі гріх жалітися, бо сама така, — каже подруга запихаючи останню цукерку в рот. — Але, якщо хочеш, то розкрию тобі свій рецепт. Дієвий, на всі сто відсотків. Відпрацюй на сцені номер, а потім ще візьми зміни дівчат, які відпросилися і будеш мати кардіо та гімнастику. Повтори це n-кількість ночей підряд і будеш мати ідеальне тіло. 

—  Ти молодець, — обіймаю подругу, бо знаю як важко їй доводиться і чим їй довелося пожертвувати, — Коли ти стартуєш зі своїм новим шоу?

— Починаємо в суботу! На вихідні завжди клієнтів більше, — відповідає Кітті. —  Я пам'ятаю, що ти їдеш знайомитися з найстаршою Дубинською, тому навіть не пропоную прийти на перше моє шоу. В неділю та понеділок я також виступатиму. Чекатиму тебе з нетерпінням, або краще бери свого новоспеченого принца з собою і приходьте разом.

— Ну в тебе й фантазія розгулялася, — кажу подрузі. — Ти хоч сама уявляєш як я буду запрошувати Кирила в стриптиз-клуб, щоб подивитися як моя найкраща подруга танцює. 

Кітті не розгубилася.

— А по-моєму нормальна тема. Заодно й перевіримо наскільки він байдужий до чужих дуп, — пропонує подруга.

— Мені б хоч дізнатися наскільки він байдужий до однієї конкретної дупи, а ти пропонуєш одразу на всіх перевіряти.

При згадці про Вікторію одразу сумно зітхаю. Ми не говорили з Кирилом про неї. Я боюся почати цю розмову, бо знаю, що почувши лише ім'я колишньої Кирило одразу замикається, відсторонюється, стає холодним і чужим. Мені не хочеться думати, що в нього є до неї почуття. 

— Лео, ти можеш ображатися, але я всеодно скажу.

— Я здогадуюся про що ти ...

— Якщо здогадуєшся, то значить розумієш, що у вас з Кирилом все почалося неправильно. — продовжує подруга. — Я маю на увазі не фіктивні стосунки, а  те, що відбувається останні декілька днів між вами. Ви спите разом, гуляєте, фоткаєтесь для інсти, але не говорите про найважливіше. Візьмемо найпростіше, скажи, Кирило вже розповів сестрі про вас? — цікавиться подруга.

— Вчора я говорила з Поліною і здається вона не вкурсі, — відповідаю. — У дівчини своїх проблем вистачає, їй зараз не до нас.

— Не важливо, що там в неї відбувається, — каже подруга. — Важливо те, що Кирило не сказав про вас. Чому?

Я мовчу, бо зовсім не задумувалася про це раніше. 

—  Лео, а ти сама приймеш фінансову допомогу від Кирила у статусі його справжньої дівчини? —  продовжує Кітті повертати мене до реальності. — Питаю, бо знаю, що ти така горда, що можеш і відмовитись. Наперед тебе прошу не відмовлятися від грошей, якщо Кирило запропонує. Бо щоб там між вами не сталося, тобі варто думати про своє майбутнє, а не про гордість. 

—  Ти знаєш, що я не зможу просто так взяти гроші, — відповідаю подрузі. —  Ми ще не встигли обговорити як нам бути далі з цим всім. Впевнена, можна знайти альтернативу.

—  Розумію, що не встигли, бо займалися приємнішими справами, але Лео, ти ж розумна дівчинка і усвідомлюєш, що так не може дальше тривати. Ви маєте говорити, бо якщо ні, то який у ваших стосунках сенс? І це я ще не згадала про Вікторію та твій можливий відʼїзд до Парижа. Що з вами тоді буде?

Кітті завжди трохи різка у висловлюваннях, але загалом вона права. Наші стосунки з Кирилом тримаються на тому, що ми уникаємо важливих розмов.  

—  Лео, якщо у вас все по-справжньому, то ви з усім впораєтесь, —  каже підбадьорливо Кітті, бо помітила, що я надто довго мовчу.

—  Сподіваюся, що впораємося, — відповідаю подрузі і переключаюся на іншу тему. —  Я постараюся прийти до тебе в понеділок, бо не знаю чи ми повернемося в неділю від бабусі Кирила. 

—  Буду чекати, — обіймає мене на прощання подруга і йде до себе.  

Я засинаю майже над ранок, бо слова Кітті змогли посіяти сумніви в моєму серці. Можливо наші стосунки з Кирилом  справді помилка? Прокидаюся невиспана і в похмурому настрої. Через силу заставляю себе вдягнутися і піти на пари. Біля універу мене зупиняє те саме дивне відчуття, що й в торговому центрі. Зупиняюся, уважно оглядаюся на всі боки. На протилежній стороні вулиці стоїть вона. І я точно знаю, що це причина моєї тривоги. Можливо би не зафіксувала її в памʼяті, бо вона пішла, коли мені було чотири, але бабуся ніколи не приховувала від мене правду і коли я запитувала про маму, то завжди казала, що вона була красивою, але не створеною для дітей. Ми з нею схожі як дві краплі води, тому я без вагань визначаю, що це моя матір. Повторюю подумки слово «мама». Звучить неприродно, бо я ніколи не відчувала його значення. Ми мовчки дивимося одна на одну. Не знаю, чого я очікую, чи що хотіла б побачити, але, щоб щось сказати слів дібрати не можу. Переді мною чужа людина, до якої я не відчуваю ніякого тепла. Раніше злилася, не розуміла, плакала, ненавиділа, безліч разів уявляла нашу зустріч і вигадувала відповідні слова, але в якийсь момент відпустила, змирилася і викреслила її зі свого життя. Я не змогла знайти причин чому вона кинула свою дитину і за весь цей час жодного разу не поцікавилася як у неї справи, тому у мене ніколи не виникало бажання знайти її. Для чого вона знайшла мене?

Я розумію, що спізнююсь на пару, тому різко обертаюся і роблю декілька кроків вперед. Задихаюсь від емоцій.