Розділ 21

Кирило

— Ти можеш їхати швидше! — за останню годину підганяю Бориса вже не вперше і постійно поглядаю на телефон.

Обидвоє мене ігнорують. Це явно змова. Я розгніваний і злий. Не можу визначитись на кого більше — на Поліну чи на Лео. Поводяться як підлітки. 

— Та заспокойся ти, — каже спокійно Борис. — Подумаєш дівчата зібралися потусити на вихідні. Вони ж нічого протизаконного не зробили. А ми з тобою могли б вже до завтра зачекати, а не зриватися з місця і їхати рятувати твоїх принцес. 

— Я не просив тебе мені допомагати. Треба було лишатися, — гаркаю на друга. 

— Не просив, бо ти ніколи ні про що не просиш, але це не означає, що тобі не треба допомога чи підтримка. І тим більше ти пив, а я ні. Тож в нас не було багато варіантів. 

— Дякую, Борисе. Не знаю, за що життя мене наказує останнім часом. Я скоро з розуму зійду з цими стосунками та появою Вікторії й Артема. 

— Будь-ласка, — відповідає друг. — Ти перебільшуєш свої проблеми. А от життя нас сьогодні точно наказало, бо ми через твою забаганку пропустили з тобою найгарячішу частину холостяцької вечірки. Могли б непогано провести час з дівчатами. 

— А якже твоя англійська подружка! — цікавлюся в Бориса. — Хіба не ти мені казав, що то справжні почуття і стосунки на відстані це нормально, бо ви дорослі, сильні і незалежні?

— Визнаю, що помилився. А ще я страшенно втомився, — каже Борис. — Ми нікуди не рухаємося з нашими стосунками. Я не можу вирватися до неї, а вона до мене. Не знаю на скільки мене ще вистачить. Це так виснажує нас обох.

— Цього варто було очікувати. Почуття на відстані — це міф. Я радий, що до тебе це починає доходити. 

— А почуття до фіктивної — це також міф? — питає друг. 

— Які ще почуття? 

— Кіре, може годі вже прикидатися. Я ж бачу, що Лео тобі подобається. Тебе сьогодні майже весь день клеїла та брюнетка Елла чи Стелла, а ти навіть не дивився в її сторону. Хоча сам казав, що хочеш відволіктися і розважитися. А коли випав шанс, то різко відморозився. Часом не через свою білявку?

— Через неї, але це не те, що ти подумав. В нас з Лео договір, згідно якого я погодився не зраджувати їй з іншими, — пояснюю Борису, хоча розумію, що справа взагалі не в договорі, а в мені. Я не хочу Стеллу і все. 

— Твої фіктивні стосунки тримають тебе в жорсткіших рамках, ніж шлюб, — жартує друг. — Якщо вже ти не можеш її зраджувати і я підозрюю вона тобі також не зраджує, то що вам заважає завести нормальні стосунки з всілякою романтичною фігнею і сексом? Я ж бачу, що ти був би не проти.

— Це як з якої сторони подивитися, — намагаюся пояснити другу все, що назбиралося в голові. — От, наприклад, я думаю, що в нас би не вийшли нормальні стосунки з Лео, бо ми сваримося частіше ніж не сваримося. Тому виходить, що я проти стосунків, але фізично мене тягне до неї так сильно, що я не знаю, скільки ще втримаюся. Я часто думаю про неї і хочу її. Тож виходить, що я проти стосунків, але не проти сексу. Та в цьому випадку друге не можливе без першого, бо Лео не згодиться просто спати зі мною. А псувати з нею стосунки не хочеться, бо в нас угода і поки що ми досить успішно вдаємо пару. Виходить глухий кут.

— Друже, ти запав на неї, але не можеш це визнати. Ось тобі правда,  — продовжує  Борис гнути свою лінію. — Тобі подобається Лео, бо вона тримає тебе в тонусі. Провокує і суперечить. А ще з нею цікаво і вона мила. Та ти навіть про Вікторію не згадав сьогодні жодного разу. І ти через Лео повертаєшся в місто, тому ми на правильному шляху Кириле. Так тримати!

— Я повертаюся не лише через Лео, а й через Поліну. Якщо ти не забув, то вона моя сестра і мені не байдуже, що з нею.

— Ага, але коли ти побачив фотки які скинула Поліна, то чомусь перше, що сказав “На Лео надто коротка сукня. Якого біса вона таке вдягнула”. Хоча на Поліні сукня не довша, а це означає, що в тебе впершу чергу спрацював інстинкт чоловіка, а не брата. 

— Ти приколупуєшся, — дратуюся, бо не хочу зараз про це думати. Головне знайти цих двох зараз. — Шукай давай місце для паркування і виходимо. Здається Поліна відзначила в інстаграмі цю геолокацію.

— Судячи зі звуків ось там за парканом вечірка, —  показує Борис розкішний будинок майже в кінці вулиці. — Ех, давненько я вже на був на студентських гулянках. Там завжди так весело і випивки так багато. 

— Не велика втрата, — відповідаю другу і пришвидшуюся.

— Ти в своєму репертуарі друже. Був студентом, то Вікторія не давала змоги нормально по-жити, став дорослим, то сам себе закопав в роботі. 

— Хто б казав про роботу, — підловлюю Бориса, бо він такий самий трудоголік як і я.

— В мене інші обставини. 

— Ага, ті обставини сидять в Лондоні і ніяк не можуть приїхати до тебе.

Зупиняємося біля високого паркану за яким шалено гуде музика. Дивно, що сусіди не скаржаться. От я б точно поскаржився. Борис натиснув кнопку на воротах і вже за хвилину до нас підійшов охоронець, щоб дізнатися хто ми такі і чому прийшли. На студентів ми з Борисом не схожі, тож я одразу сказав правду. 

— Там моя сестра і дівчина! — показую рукою в бік будинку, — хочу їх забрати. 

Кремезний чоловік років сорока стоїть незворушно і поглядає то на мене то на Бориса. 

— Слухайте в нього справді там сестра і дівчина. Тож ми зайдемо тихенько і вийдемо також. І нікому не заважатимемо. 

— У вас 15 хвилин, — сухо каже охоронець. — Після цього я знайду вас і викину звідси. Час пішов.

Я хотів пообурюватися, але Борис мене зупинив і кивнув охоронцеві в знак згоди. Ми пішли в сторону гучної музики. Мені вистачило 2 хвилин, щоб я помітив її біляву голову. Лео танцювала з тим своїм недохлопцем, який, як на мене надто сильно притискав її до себе. Я стояв зі стиснутим кулаками і спостерігав за нею. Але коли вона поклала свою голову йому на плече, а його рука опустилася її на сідниці, то я не втримався і пішов до них розштовхуючи інші пари.