РОЗДІЛ 10. КИРИЛО

Інколи життя нагадує тобі, що є речі на які ти не маєш впливу. Зароблені мільйони, особисті досягнення чи корисні зв'язки не допоможуть розминутися з минулим, яке ти не відпустив. Я спробував впоратись з цим як зміг, але вийшло кепсько. Мій план з несправжніми стосунками створив мені ще більше проблем ніж було раніше. Я не вмію прикидатися, а вдавати закоханого тим паче. Коли побачив Вікторію за піаніно, то наче занурився в іншу реальність, де є лише ми двоє: її довгі пальці торкалися клавіш, а здавалося наче мого серця, її глибокий темний погляд блукав залом, а відчувалося наче він лише для мене. Вікторія ідеальна жінка, яку не здатна затьмарити жодна інша. Так було завжди і нічого не змінилося, навіть після років її відсутності в моєму житті.

Артем перейняв справи свого батька, а це означає, що він тепер один з моїх найбільших клієнтів і зустрічатимемось ми з ним досить часто. Сьогодні Артем із самого ранку приїхав до мене в офіс у справах й затримався до обіду, хоч міг би собі спокійно поїхати швидше. Якби це був хтось інший, то я б вже давно його випровадив, щоб не відволікав мене від роботи, але Артем надто наполегливий, щоб купитися на мої спроби його здихатись. Тож я вже добрі дві години слухаю його історії про Італію, європейське турне Вікторії і їхнє захопливе подружнє життя. Розповідь про їхню щасливий сім’ю  —  мала бути найскладнішою частиною нашої розмови, яку я гідно витримав, але коли Артем запитав мене про стосунки з Лео, то я зрозумів, що складнощі лише починаються, бо що я бляха можу йому розповісти про випадкову дівчину, яка погодилася прийти зі мною на концерт і так вибісила мене після того концерту, що я ладен був висадити її десь на півдорозі додому. Ледве стримався, щоб цього не зробити. Тож на запитання Артема як ми познайомились, я кострубато описую йому нашу з Лео зустріч, взявши за основу реальні події, але без суперечливих деталей, як наприклад — перець в салаті чи нашу сварку в мене в кімнаті. Йому вони ні до чого. Коли Артем запитує чи довго ми з Лео разом, то у нього дзвонить телефон, тим самим рятуючи мене від повного провалу. Я не вмію вигадувати всіляких романтичних історій, тож маю подякувати тій людині, яка подзвонила Артему і змусила його поворушити своїм задом й попрощатися зі мною, перенісши нашу розмову на вечір у неформальну атмосферу ресторану. Я б з радістю відмовився від зустрічі з ним, але аргумент, що Борис вже прийняв запрошення мене таки переконав. Якщо ми будемо втрьох, то точно знайдемо іншу тему для розмови — і будь-яка з них буде кращою, ніж обговорення моїх стосунків з Лео.

****

— Кіре, це ж твоя дівчина! — Артем плескає мене по плечі, ніби тільки що розгадав надскладну загадку у Всесвіті.

Я впізнав Лео як тільки вона зайшла в ресторан, але до останнього сподівався, що Артем не помітить її і мені не доведеться викручуватися і придумувати чергову брехню про те, чому моя дівчина прийшла в ресторан з іншим хлопцем. Я злився на себе, бо сам втягнувся в цю, як виявилося, безкінечну історію з брехні, де одна вигадка породжує іншу і пішло-поїхало. Злився на Лео, бо дівчина саме сьогодні з’явилася тут. Чому не в інший день чи в іншому місці?

Я загнав себе в пастку і лише від Лео залежить чи виберусь я з неї. Якщо вона зізнається, що між нами нічого немає, то це буде жахливо, нестерпно, принизливо і найгірше, що про це дізнається Вікторія. Я не можу цього допустити. Кидаю погляд у бік Лео, і коли вона помічає мене, видавлюю усмішку й махаю їй рукою, як останній ідіот. У відповідь дівчина лише шоковано кліпає.

— Приєднаємося до них, — Артем встає і йде до їхнього столика, не чекаючи мого схвалення. Ми з Борисом йдемо за ним. 

Я в повній дупі.

— Лео, привіт! — не чекаючи запрошення Артем підсідає за столик до моєї несправжньої дівчини, котра може прямо зараз знищити мою репутацію і це я ще дуже сильно применшую наслідки.

—   Це твої друзі? — білявий хлопець, що прийшов з Лео хмуриться й з недовірою оглядає по черзі нас всіх.  Цілком можливо, що ми зіпсували їм побачення. 

—   Так, друзі, — розгублено відповідає Лео, зупиняючись поглядом на мені. 

Я ловлюся за неї очима як за рятівне коло, сподіваючись, що дівчина не дасть мені потонути прямо зараз. Причин, щоб мені допомагати у Лео не має, бо після концерту ми з нею розійшлись не надто добре. Але я чомусь так сильно вчепився в ідею, що дівчина мені підіграє, що впевнено сідаю на стілець біля неї й цілую її у щоку. Злий вогник миттєво спалахує в очах дівчини, але вона мене не відштовхує, отже моє чуття мене не підводить —  Лео не видасть мене. 

Хлопець, що прийшов разом з Лео сконцентрувався на мені, як на основній причині свого невдоволення. Але обуритись чи дати мені в пику він не наважується, а це означає, що їхні стосунки з Лео ще дуже сирі, десь на рівні перших побачень. Якби було інакше, то він би вже давно поставив мене на місце.

—  Лео, мені вже час, — хлопець встає з-за столу, кинувши ще один незадоволений погляд на мене. Можу його зрозуміти, але в цій ситуації я граю трохи брудно, бо дію лише у власних інтересах. 

Щоб остаточно закріпити свій статус хлопця Лео, опускаю руку їй на коліно, легенько погладжуючи його. Цей жест не залишається поза увагою білявчика. 

— Арсене … —  звертається до хлопця Лео. Я міцніше стискаю її коліно, сподівачись, що вона зрозуміє мій натяк й дасть йому піти. Так буде набагато простіше. Принаймні мені. 

— Побачимось в університеті, — перед тим як вийти з ресторану, востаннє обертається до Лео її друг. 

Дівчина не намагається його затримати, але явно засмучена, що він пішов. А я, щоб не погіршувати своє хитке становище беру Лео за руку, прощаюсь з Борисом та Артемом й виходжу з нею на вулицю в очікуванні армагеддону, який на мене зараз звалиться.

—  Що ти собі дозволяєш? — зривається на крик дівчина, як тільки ми лишаємося самі.