Теплий(¿) вечір.

Лодзь. Пʼятниця. 20:00.

   Сонце, спускаючись до горизонту, забарвлює небо в теплі відтінки рожевого, золотого та пурпурного. Яхта стоїть на місці, заколихана легким плескотом хвиль, ніби терпляче чекає на тих, хто ось-ось має прибути. Її вітрила мляво спадають, відпочиваючи від вітру, а корпус, блискучий від сонячних відблисків, мов дорогоцінний камінь, переливається у вечірньому світлі.

    На палубі панує тиша, лише час від часу чути шепіт вітру у вітрилах та ніжне плюскотіння хвиль об борти. Яхта ніби розчиняється в цьому світі, де вода і небо зливаються в одне ціле, а захід сонця перетворює простір у справжню картину природи, де все навколо тоне в магічній красі останніх променів дня.

    Арія поспішно збирала речі, перевіряючи кожну дрібницю. Відкривши шафу, вона дістала білу літню сукню, яка ніжно сповзла на її плечі, лягаючи легкими хвилями на струнку фігуру. Сукня була ідеальною для затишного вечора на яхті, коли вечірнєсонце й вітер будуть її постійними супутниками.На ліжку вже лежала валіза, куди Арія акуратно складала легкий одяг, купальник, полароїд і косметичку. Вона не любила поспіх, але зараз час підганяв — через двадцять хвилин друзі чекатимуть її на яхті.

   Арія швидко взяла великий солом'яний капелюх із червоною стрічкою, який додасть її образу виразного шарму. Він ідеально пасував до білої сукні, створюючи по-літньому легкий і водночас елегантний вигляд. Вона підійшла до дзеркала, дістаючи червону помаду з косметички. Легким рухом провела по губах, і ті миттєво засяяли яскравим кольором, що відтіняв її ніжну шкіру. Усміхнувшись собі, вона підняла валізу і вийшла з кімнати, готова до нової пригоди.

   Соліст одягнув легку лляну сорочку кольору небесної блакиті. Він згорнув рукава, відчуваючи, як вітер обдуває його шкіру. Чорні шорти мали кілька зручних кишень, куди він міг покласти необхідні речі. Після того як він завершив збори, швидко кинув у рюкзак плавки, сонцезахисний крем та легкий рушник.

    Дмитро та Арія одночасно відкрили двері й опинилися в коридорі, їхні погляди знову зустрілися. Вчорашній поцілунок залишив по собі відчуття напруження, і тепер Арія хвилююче дивилася на нього, відчуваючи, як всередині щось бурлить. Її серце калатало, адже вона не планувала, ця ситуація тільки додавала їй незручності.Хоопець, з іншого боку, виглядав цілком задоволеним. На його обличчі грала легка усмішка, а в погляді відчувалася впевненість. Йому подобалося, що між ними виникло щось особливе, і він не мав наміру приховувати своє задоволення.

   У коридорі повисло легке напруження, але також і невагомість моменту. Дмитро, помітивши, як Арія хвилюється, вирішив розрядити атмосферу. Він з усмішкою наблизився до неї і сказав:

-Хочеш, я занесу твої речі?-Його голос звучав тепло і доброзичливо, а в очах блищала впевненість. Дівчина, трохи здивована такою пропозицією, хотіла заперечити, але вгадала в його погляді бажання допомогти.

-Це було б чудово, дякую,-відповіла вона, намагаючись приховати хвилювання. Дмитро з легкістю взяв її валізу, відчуваючи, як напруга між ними поступово розвіюється. Спускаючись на перший поверх їх зустріла поглядом Меланія.

-Ну такі вже милі..я не можу з вас.-Промовила подруга посміхаючись до Міши, який підійшов допомогти.

-Якщо ви не будете показувати свої важкі характери, з вас може щось і вийде)

-А ви можете трошечки промовчати коли потрібно?-Відповів хлопець зі злістю.

    Мама Арії стояла на кухні, коли її друзі, сміючись, висловили думку, що Арія і Дмитро були б гарною парою. Вона обернулася до них, усмішка освітлювала її обличчя, а в очах світилася добра і підтримуюча радість.

-О, це було б чудово!-промовила вона, підходячи ближче, мовби щиро вірячи в цю можливість. Її голос був м’яким, а у відповіді на слова друзів відчувалася гордість за доньку.

-Ну ма, побудь хоть ти на моїй стороні.

Після того, як розмова закінчилася, мама Арії підійшла до шафи і дістала кілька легких пледів, які завжди були готові для вечірнього відпочинку. Вона передала їх друзям, кажучи:

-Ось, візьміть ці пледи, якщо стане холодно. Це буде чудова можливість провести час разом і відпочити від нас.

-Та що ви, нам дуже весело в цьому домі. Ви прийняли нас з таким теплом.-Сказала Міла.

   Компанія друзів, радісно сміючись, розкладала речі на палубі яхти. Хлопці з ентузіазмом виймали вудки і снасті з рюкзаків, швидко перевіряючи, чи все необхідне в них є. Вони обговорювали, де краще рибалити, готові вирушити в пошуках улову, що обіцяв стати частиною їхньої вечері.

Тим часом дівчата зайнялися кухнею. Вони накрили маленький стіл, вийняли свіжі овочі, сири та закуски. Вони нарізали продукти, жартуючи між собою, і ділилися планами на вечір. Від аромату свіжих інгредієнтів повітря наповнювалося легкістю і святковим настроєм.

   Меланія та Арія відійшли трохи осторонь, відчувши, що цей момент вартий того, щоб зберегти його на знімку. Полароїд у руках видав тихий клац.Сонце вже опускалося за обрій, заливши яхту м’яким золотавим світлом. Їхні сукні майоріли на вітрі, а волосся виблискувало в останніх променях дня. Меланія натиснула кнопку, і з камери повільно виповзла маленька біла фотографія. Вони захоплено схилилися над нею, чекаючи, коли зображення проявиться. За кілька хвилин на знімку з’явилися їхні усмішки, освітлені теплим світлом заходу. Дівчата обережно взяли фото, сміючись над тим, як безтурботно вони виглядали в цю мить, знаючи, що ці спогади залишаться з ними надовго.

   Рената відкрила пляшку вина і наповнила келихи, пропонуючи тост за нові пригоди та гарну компанію. Зі сміхом та радощами, вони насолоджувалися моментом, чекаючи, коли хлопці повернуться з риболовлі, сподіваючись поділитися своїми успіхами та приготувати разом смачну вечерю.

   Міша, побачивши, як Меланія стоїть на краю яхти й дивиться на воду, раптом підбіг до неї з азартом у очах. Не давши їй часу на роздуми, він схопив її за руку і, сміючись, вигукнув: