Безсмертний, чи ні?

1010 рік, Ульрику Зорекрику, прямому нащадку першого мага, і нинішньому королю магічного суспільства виповнилось от уже сімдесят років. Він досяг у житті усього що могла бажати людина, серед королів він був найвідомішим і точно увійшов би в історію. Одначе його дуже бентежила думка про смерть, йому вже сімдесят, в кращому випадку, лишилося років 20 прожити, а що таке ті 20 років? І ні, він не боявся смерті, його страшило небуття, усі знання, весь його досвід, просто одного разу пропадуть, чи не дарма він прожив життя? Звісно не дарма, за життя він зробив багато відкрив багато нового в різних областях науки, подарував світові нові заклинання, навіть придумав як можна використовувати деякі заклинання не промовляючи їх. Але в душі, все-рівно хотілось прожити трохи більше.

Також король дуже заздрив ельфам, чому вони вільно живуть і по 400 років, а він у сімдесят, коли ельфи тільки починають рахуватися дорослими, вже дряхлий стариган. Заздрив навіть гномам, ті звичайно жили не так довго як ельфи, але все-рівно рази в два довше від людей. Це було просто несправедливо в його очах.

Саме тому вчені магічної вежі, і всі верховні маги останнім часом займалися вивченням одного єдиного питання – подовження людського життя. Для цього вони таємно крали тіла померлих ельфів і гномів. Іноді забирали навіть живих, і ставили на них жорсткі досліди. Але результатів не було, максимум на що міг розраховувати Зорекрик – 100 років, що було дуже непогано, як для людини. Але цього було недостатньо.

Ось, Ульрику виповнилося вже 78 років. І до нього дійшов слух, що нібито в королівстві можна зустріти дивну істоту, яка може виповнити будь яке бажання, але ціна за бажання була високою – це людська душа. Маги дещо знали про теорію душі, це була деяка містична енергія, яку не можна побачити, чи доторкнутися. Але її можна було помітити після смерті людини чи будь якої істоти, адже ця енергія перетворювалася у деяку субстанцію, яку прозвали маною, цю субстанцію вже могли використовувати люди у магічних цілях. Її у світі було доволі багато, а особливо біля вулканів, тож приносити в жертву людей заради цього не довелось, зафіксували цей цікавий факт виключно випадково.

Але і втриматися від експериментів з душею, маги не могли. І в результаті було вияснено, що коли забираєш душу, вона в будь якому випадку обертається в ману і розвіюється по повітрю. А піддослідні просто помирали, тож експерименти було припинено.

Одначе мани в світі вистачало, а віддати душу було рівним віддати життя, тож король не розумів, навіщо тій клятій істоті це потрібно? Свою душу він віддавати не збирався, але все-одно наказав привести цю істоту, яку вже встигли прозвати демоном, чи крадієм душ, до вежі.

Пошуки безрезультатно тривали пів року, і ось, демон явився до вежі самостійно. Але казки про будь-яке бажання були лише казками, демон був не всемогутнім і продовжити життя не міг. Але запропонував три книги, буцімто з їх допомогою можна воскрешати мертвих, і навіть не потребував в замін душу.

Наступні 15 років тривало дослідження цих книжок. Було вияснено, що вони формували єдине заклинання, яке нажаль, повністю прочитати без помилок ніхто і не зміг. Бо заклинання було настільки довгим, що на одне вимовляння йшло декілька днів. Але були і результати. В процесі була створена нежить, це були ходячі трупи, деякі з них навіть зберегли частину свого розуму, проте життям це назвати не можна було. Тож досліди продовжувались.

В той час як вся магічна вежа вивчала книги життя, як їх прозвали. Ельфи та гноми дізналися про жорсткі експерименти над їх родичами. І щоб не сталося війни, магів причетних до цієї справи було ув’язнено. І лишалося відкритим питання що до короля магів, адже саме з його наказу, сталися усі ці жахи. Король вже був старий, тож його вирішили замінити, але з огляду на його досягнення, ув’язнення вдалося уникнути. На зміну прийшов новий, сильний, молодий маг, який обіцяв вічного миру між расами.

Ульрик в цей час подумав  «Як би було чудово зараз обмінятися з ним тілами…» і тут він збагнув, помирає саме тіло, не душа, а що якщо перенести свою душу і розум у інше, молодше тіло? Йому вже скоро мало стукнути 94 роки, часу було обмаль, смерть вже слідувала по пятам, але він все ще був могутнім магом, тож міг провести свій, останній, експеримент.

Ця думка, яка виникла на коронації нового короля - було останнє, що пам’ятав Ульрик. Він прокинувся у тілі молодого холопа, низькій касті населення, якій було навіть недозволено вивчати магію. Це був хлопець, який колись прислужував магу. Ульрик був дуже радий, адже йому вдалося зберегти життя, і це було найголовніше.

Згодом виявилося що з коронації пройшло 3 роки, а його справжнє тіло, на передодні померло, заповівши новому тілу усі свої статки. Тож Ульрик, під новим ім’ям і фамілією свого благодійника, Деміан Зорекрик, продовжив жити.

Але радість була недовгою, йому постійно снились сни, жахливі сни, про те як його старе «Я» знущається над хлопцем, в його голову почали просковзати чужі думки, в кінці кінців, не пройшло і п’яти років, як Деміан зненавидів себе. Він вже не був тим Ульриком що раніше, йому здавалося, він став ні Деміаном, ні Ульриком, а кимось новим.

Згодом Ульрик змінив ще декілька тіл, але краще від цього не стало, до думок Деміана, додались ще й думки інших тіл. В голові Ульрика був хаос, і він не знайшов кращого виходу, ніж звернутися до демона, який колись подарував йому книги. Благо демона шукати не довелося, він як завжди, прийшов сам. І цього разу, зміг допомогти, забравши лише частину душі.

Крики в голові припинилися. Для Ульрика, час проведенний в інших тілах виявився справжнім жахіттям, і він був дуже радий що все спинилося. Але разом з тим і пропала жага до життя, не було вже тієї жаги до знань як раніше.

Це була лінь, Ульрик, який раніше був тим ще трудоголіком став доволі лінивим і не квапливим. Але ж це був Ульрик, король магів, дисципліна було його другим я, тож він зміг себе побороти. У віці вісімдесяти років, аж через дев’яносто років після смерті його першого тіла, він помер. Помер як вільний маг, тримаючи в руках старий дерев’яний посох, який явно не був вартий титула короля магів.