Історія почуттів

...

Зрада, що це як не щирий обман коханої людини? 

Чим це ще може бути? Помилкою. Великою. Жахливою та вбиваючою з середини помилкою.

Чи говорю я зараз про жертву (зраджений) - ні. Я говорю про злодія (зрадивший), але не про кожного а лише про того хто щиро страждає. Хто все усвідомлює, та каїться.

Хоча, який в цьому є сенс коли все вже зруйновано..

- Полиш мене. - кричить вона йому в сльозах.

Він спустошено дивиться на неї.

Вона розбита. Вперше вона все зруйнувала. Все те щастя що вони  мали. Всі ті дні радості та щирого кохання що вперше вона на собі мала змогу відчути.

Вона так клялась, собі й йому, що не зробить боляче, буде ідеальною дівчиною такою якою завжди прагнула бути. Та ось вони на порозі кімнати. Вона вся в сльозах з бажанням померти в очах, а він спустошений, затихший.

- Я зрадила тобі! - кричить вона йому в істериці. - Облиш мене! Я жахлива! Ти заслуговуєш на найкращу дівчину на світі, а я нею не є! Прошу покинь мене..

- Ти не кохаєш мене? - спитав він її дивлячись прямо в обличчя.

Їй перехопило подих. Таке рідне, таке кохане їй обличчя. Єдине яке вона прагне кохати усе життя чи навіть більше. Та ось вони стоять в кімнаті..

- Чи маю я право кохати тебе після такого.. - очі в підлогу, сором що поглинає зсередини. Відчуття що всередині нього щось зламалось. Безжальний потік сліз та бажання зникнути зі змогою забрати весь його біль що вона, не хотя та без знань, заподіяла.

"Дихати важко. Накрило наче цунамі. Чи маю я право стояти тут поруч із ним? Якби я хотіла перемотати час та виправити всі помилки. Всю шкоду що я коли не-будь заподіяла йому. Чому так все склалося? Чому?! Хоча відповідь очевидна.. я завжди була помилкою.. завж-"

- Ти хочеш мене полишити? - а ось і його неймовірний голос що запитанням своїм повертає її  в цю жахливо прекрасну реальність.

- Я кохаю тебе і лишень думка про розлуку з тобою вбиває мене зсередини..  - які егоїстичні слова після зробленого.

- В такому разі, - без поспіху мовив він - я пробачаю тобі, адже кохаю тебе і життя свого без тебе не уявляю. - завіряє він її.

" Пробачаєш? Мені?! Як ти можеш?! Я зрадила тобі. Я зруйнувала те що було між нами. Ми ніколи вже не будемо такими якими були. Ти втратив довіру до мене. Ти вже ніколи не будеш таким яким ти був на початку. Слова, жести, реакції - відтепер я маю контролювати усе щоб не нагадувати про те що я зробила. Та навіть якщо в мене вийде,ти завжди будеш пам'ятати що тримаєш за руку ту хто тебе зрадила. Нічого вже не буде як було. Я навічно винна, а ти навічно жертва що з нічого отримала кілок прямісінько в серце. Все змінилося та зміниться. Ми вже ніколи не будемо такі як до цього."

- І решті- решт - продовжує він - це ж не було не фізично, лише слова в інтернеті, тож допоки ти пам'ятатимеш свою помилку, відчуватимеш сво провину та не робитимеш цього знову - все гаразд. Я з тобою. Ми разом та все так як ми й планували. Ти, я та наше майбутнє. Наші діти, будинок, тварини й так далі.

- Дякую! - провина 100%, вдячність 100%, відчуття що все змінбється 100%..

 

Пройшли дні, можливо тижні. Вони разом, гуляють, їдять, сміються. Все те ж саме що й було. Та тільки тепер вона відчуває холод. Людина що гріла її, почала віддавати холодом. Все закономірно, та все ж біль не відпускає її,та поглинає все більше й більше.

"Що робити? Як йому допомогти впоратись з болем? Як повернути його віру в моє назавжди. Я старюсь, справді. Більше ніжності, слів кохання, обіцянок, дій.. та все так само. Він ніжний, турботливий, такий який він і був, але  в той самий час я відчуваю що все не так. Слова вже не звучать так як раніше. Не дивлячись на кохання йому варто було мене покинути.. Я не заслуговую на нього. Сама того не знаючи я продовжу його ранити, адже така моя природа, вбивати зсередини всіх кого люблю."

Наче все тихо між ними.Вони розмовляють, діляться почуттями та багато говорять про цю зраду щоб краще усе зрозумти. Нові правила, прохання та трохи контролю щоб він був більше впевненим в ній.

- Я тобі довіряю. - він каже постійно, та вона в це невірить. Вона точно знає що так як раніше, вже ніколи не буде.

Тепер в їхньому житті завжди буде страх.  В нього що вона його кине чи що потайки знову його зрадить. А в неї що він її покине, розлюбить, передумає про майбутнє із нею, що нарешті взірветься й все закінчиться.

Вперше в своєму житті вона називає людину домом, своїм життям та коханням усього її життя, та так само вперше вона зруйнувала все не бажаючи.

" Чому мене не навчили? Чом не пояснили що слова та й навіть реакції - рахуються зрадою. Чому я мала ось так про це дізнатися? Чому?!"

Знаєте що саме  важке? Це те коли ти намагаєшься виправити те що сталось. Нагадати про славне минуле, прекрасний, чарівний початок але він має схожості з тим що сталось.. і знову сльози, істерика та безкінечне бажання зникнути. Та всі ми дорослі знаємо що втекти найлегше, та в цьому випадку треба старатися більше, та все життя залагоджувати свою провину перед єдиною людиною в світі кого  так безмежно та щиро кохаєш.

Переписка, посмішка, спільні слова - зрада. Пам'ятайте про це, щоб не повторити її помилок.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше