V

Я не знаю, скільки минуло часу, перш ніж мій розум почав повертатися у звичне для нього місце. Кухня наповнилася ароматом моєї надії, довгоочікуваних нездійсненних мрій і нездоланним бажанням бути разом із людиною навпроти...

«Евелін....» відсторонилася Анна, і я посміхнулася. Щойно до моїх губ торкнулася моя мрія — хіба не дозволено в цю мить посміхатися? Але тільки от скажіть мені хоч хтось — реальність це чи млосний сон?

Вона була незвичайної краси. Усередині й зовні. Вона була просто позаземним янголом, що палав диким полум'ям у моїй голові протягом багатьох років. І зараз у нестримному танку закрутилася моя болюча свідомість і малює картинки не зовсім пристойного формату. Але не будемо про це... Анна тут. Вона зі мною. Моя рука торкається її трохи вологої щоки. Ця дівчинка посміхається мені так само, як і я їй. І навіть кіт десь притих, мабуть, скористався нашим замішанням і взяв на абордаж спостережну вежу під назвою — «холодильник».

Анна зараз сказала, що любить мене. А я її обожнюю. Мої губи закарбували в м'язовій пам'яті її найніжніший поцілунок. Хоч мені хочеться ще й ще повторювати цей момент, щоб і пам'ять не потрібна була....

Анно, я тону в цьому погляді. Трепет не вщухає.... душа моя кричить про це зараз.

Я не знаю, що на мене чекає через годину чи через усі часові рамки Всесвіту! Можливо, зараз дівчина навпроти скаже мені, що це все був розіграш, а вдома на неї чекає молодий чоловік, щоб провести з ним хорошу довгу ніч. Я навіть не знаю, як чинити далі... я не знаю, що робити з дівчиною... не знаю — чи пропонувати їй «вийти заміж» за мене і чи буде це доречно у форматі нинішнього століття? Я не знаю, що робити з нею, коли ми будемо ночами залишатися одні! Я не знаю, біс imposed, чи згодна вона провести зі мною поруч усе життя, що залишилося? А на інших мені, по суті, плювати.... Я просто відчуваю! Відчуваю і все... а далі моє естество підкаже.... Кохання поведе мене вірним шляхом — я впевнена...

Мої губи зараз прошепотіли їй, що я хочу бути з нею завжди..... очі в очі... тиша... Вона відповіла посмішкою ще ширшою й схвально кивнула... Господи мій правий — яка ж у неї захоплююча посмішка. Цей жест губами просто відкидає мене цілком у вир бездоганного щастя й захоплення....

«Моя» дівчинка взяла мене за передпліччя, пантомімою вказуючи, що хоче, аби я встала зараз. Як тільки моє тіло підкорилося, Анна обійняла мене. Настільки міцно й одночасно безумно ніжно. Її підборіддя спочивало на моєму плечі, а руки обвилися навколо талії. Я послідувала тому ж прикладу.

Я тільки змогла озвучити, чи є в неї хтось? ....

«Є. Ти....» — робко відповіла вона, і я заплющила очі. Прокляті сльози знову десь у ділянці очних нервів. І знову все так само.... хватка ослабла.... відчуття її губ на своїх.... дихання.... смак зеленого чаю в мене в роті... істинна насолода прекрасного мгновения, коли мій розум і тіло синхронно твердять про одне й те саме....

У голові — наша зустріч... знайомство... розмови по телефону до трьох годин ночі кожна у своєму ліжку.... подарунки.... захоплення.... спільний відпочинок на природі й багато... багато... багато чудес... митей і бажань....

Не знаю, як так сталося, але мій халат опинився на підлозі.... можливо навіть цим «вітрилом» накрило мого улюбленого котика.... і той так і застиг у «наметі»....

Не знаю як, але її губи дуже повільно переміщалися на мої шию й плечі.... очі боюся розплющувати.... боюся, що злякаю цей самозабутній момент... боюся, що розпахну їх і опинюся у своєму ліжку в темряві з твердженням, що таке могло статися лише уві сні...

Хоча.. не збрешу, якщо скажу, що подібні речі мені снилися дуже часто.... романтичні... прекрасні... що надихають не залишати свою божевільну ідею любити її.... протягом усього життя... і всіх наступних....

Анно.... моя дорога Анно.... що ж ти зараз зі мною робиш... я можу лише віддалено схоже повторювати всі її жести.... намагаючись уловити синхронність усього того, що вона робить зі мною... як професіонал.... так легко й невимушено.... хоча, здається, кожна частка її тіла тремтить... відгукується на мої дотики....

Господи.... просто нехай це станеться.... просто нехай вона буде поруч.... навіки....

Безформною брилою моя свідомість занурилася в тому резонансному моменті, у якому моя суть тоне....