Коли,спогади повертаються

Після завершення церемонії життя поступово поверталося до звичного ритму.
Люди обрали Тая новим господарем.
Не через страх і не через наказ.
Вони знали його характер. Знали, що він відповідальний і не дозволить нікому знову опинитися в становищі, у якому колись були вони.
Тай прийняв цю відповідальність, розуміючи, що займає місце колишнього господаря Ями.
Але перше, що він зробив, - змінив правила.
Відтепер люди були вільними.
Вони могли самі обирати, коли працювати, а за свою працю отримували кошти.
Поступово життя стало спокійнішим.
Мія тим часом продовжувала розвивати свої сили.
Іноді вони слухалися її бездоганно.
А іноді...
- Знову не вийшло, - розчаровано сказала вона, дивлячись на долоні.
Тай, який спостерігав неподалік, усміхнувся.
- Зате цього разу нічого не зламалося.
Мія примружилася.
- Ти зараз мене підтримав чи підколов?
- А хіба це не одне й те саме?
- Ні!
Тай засміявся.
Так минали дні.
А вечорами вони разом сиділи в саду й дивилися на зоряне небо.
Мія розповідала, що їй вдалося згадати за день.
Тай ділився своїми спогадами.
Іноді вони сперечалися, хто що пам'ятає правильно.
Іноді сміялися з якихось давніх історій.
А іноді просто мовчали.
З часом спогади почали повертатися майже повністю.
Вони згадали свою першу зустріч.
Свою дружбу.
Безліч дрібних моментів, які колись здавалися неважливими.
Згадали, як поступово почали ставати ближчими.
І як довго обоє не хотіли визнавати власні почуття.
Одного вечора Мія тихо сказала:
- Знаєш... тепер я все розумію.
- Що саме?
Вона подивилася на нього.
- Чому поруч із тобою мені завжди було так легко.
Тай усміхнувся.
- А я, здається, нарешті зрозумів, чому весь цей час відчував, ніби чогось не вистачає.
Їхні погляди зустрілися.
Тепер їм уже не потрібно було шукати відповіді в минулому.
Вони згадали майже все.
І з кожним новим спогадом їхнє кохання ставало лише міцнішим.
Бо цього разу вони знали, з чого все почалося.
З дружби.
З довіри.
І з двох людей, які колись навіть не помітили, як стали одне для одного чимось більшим.