Ніч, коли народилася війна

Задовго до народження Мії та Тая світ жив інакше.

Дракони літали над гірськими вершинами, фенікси зустрічали світанки в небесах, а цербери охороняли священні брами між світами. Люди звикли до їхнього існування, а боги спостерігали за рівновагою, яка здавалася вічною.

Та навіть найдовший мир може закінчитися за одну ніч.

Того вечора ніщо не віщувало біди. У домівках давно згасло світло, діти мирно спали, а місяць спокійно освітлював землю.

Раптом небо здригнулося.

Його розсік сліпучий вогняний спалах. На мить ніч перетворилася на день, а потім землю огорнула неприродна темрява. Здалеку долинув глухий гуркіт, від якого затремтіли гори.

Люди прокидалися від страху. Одні вибігали надвір, інші хапали дітей на руки, не розуміючи, що відбувається.

- Що сталося?!

- Це кінець світу?..

Ніхто не знав відповіді.

Над селами здіймалися клуби чорного диму, а вітер приносив запах гару. Здавалося, навіть сама природа затамувала подих.

І тоді небо розкололося вдруге.

Високо над землею з'явилися величезні крилаті постаті. Їхні силуети губилися серед полум'я й хмар. Від ударів могутніх сил здригалося повітря, а блискавки розтинали небосхил.

Боги билися з драконами.

Люди ніколи не бачили нічого подібного. Вони лише безпорадно дивилися в небо, усвідомлюючи, що опинилися посеред битви істот, поруч із якими вони були лише піщинками.

Та ніхто навіть не здогадувався, що ця війна почалася задовго до першого удару.

За кілька днів до тієї ночі, у місці, куди не мав права ступати ані бог, ані дракон, відбулася таємна зустріч.

Один із молодших богів прийшов туди не заради миру.

На нього вже чекав дракон.

Їх об'єднувало одне - жадоба влади.

- Якщо два світи почнуть війну, переможці перепишуть усі закони, - тихо промовив бог.

Дракон усміхнувся.

- Тоді ми отримаємо все.

Їхній план був простим.

Викрасти Печатку Імператора Драконів.

Підкинути її до світу богів.

А провину покласти на людського слугу, який не матиме жодного шансу довести свою невинуватість.

Тієї ж ночі змовники втілили свій задум.

Ніхто нічого не помітив.

Ніхто не почув.

І ніхто не знав, що одна викрадена печатка вже запустила події, які неможливо буде зупинити.

За кілька годин небо запалало.

Боги звинуватили драконів.

Дракони звинуватили богів.

Та першими ціну за чужу жадібність заплатили люди.

Так народилася війна, яка назавжди змінила долю всіх світів.

У ту жахливу ніч з лиця землі зникло кілька сіл. Вогонь поглинав будинки один за одним, залишаючи після себе лише попіл і згарища.

Не встояв навіть Великий Храм - єдине місце, де століттями поруч молилися і богам, і драконам, вірячи, що мир між світами триватиме вічно. Від могутньої святині залишилися лише розбиті колони та кам'яні уламки, розкидані серед полум'я.

Люди тікали, рятуючи дітей і близьких, та далеко не всім судилося пережити ту ніч.

Серед руїн сиділа маленька дівчинка. Вона міцно стискала руку матері й тихо схлипувала.

- Мамо... Вставай... Будь ласка...

Та жінка більше не відповідала.

Її погляд назавжди застиг, а поруч повільно згасало полум'я.

Дитина не розуміла, чому мама мовчить.

Так війна забрала своїх перших невинних жертв. І це був лише початок.

Поряд із дівчинкою на землю повільно опустилася біла пелюстка сакури. Вона лягла на холодну долоню жінки, ніби сама природа схилила голову перед тими, кого вже неможливо було врятувати. Тієї ночі ніхто ще не знав, що саме з цієї миті народилася історія, яка назавжди змінить долю Мії, Тая та всіх світів.