42 глава. Код Морзе.

—Мені одному шум почувся? — запитав Дей.
— Ні, я теж чула гуркіт, — відповіла Мила, проходячи вперед.
Крок за кроком Мила нічого не помітила.
А от Роза…
— Ма-а-амо… Ти це бачив?!
Очі Кая округлилися, він навіть рота відкрив.
Роза повернулася спиною до дверей і перелякано глянула на друга дитинства.
— Вона крізь мене пройшла! Та ні! — зробила кілька кроків і знову — наскрізь, як привид із казки.
— Маячня якась! — сказав Деймар.
— Може, мишка пробігла? — з хитрою усмішкою Мила глянула на Дея. — Але мені цікаво, куди непомітно могли зникнути величезний змій і неадекватна особистість?
Деймар почав ходити кімнатою, розглядаючи деталі інтер’єру.
— Щодо Кая — без поняття.
Мила здивовано перевела погляд.
— А щодо Рози?
— Так, що я?! — вклинилася Роза.
— Тут нікого немає, ходімо.
Він рушив до дверей.
— Вони нас не бачать, — констатував Кай.
— Тепер ми конкретно влипли.
— І тепер серйозно… — проскиглила Роза.
Кай на емоціях зачепив долонею дзеркало.
Деймар узявся за ручку дверей — і знову стук. Він завмер, Мила обернулася. По дзеркалу? 
— Кай, ще раз легенько стукнись, — попросила Роза.
— Дуже смішно.
— Ні, я серйозно. Об що ти вдарився?
Кай перевів погляд.
На дзеркало.
Помітивши його реакцію —
— Дзеркало! — вигукнули одночасно.
Роза підбігла до все ще відкритого проходу й до дзеркала, яке виконувало роль дверей.
— Мені здається, ми тут не одні, — усміхнулася Мила.
— Відійди, моя черга, — поважно сказала Роза.
І почала стукати по дзеркалу:
|—••|••—|•—•|•|—••—|
— Стоп! Роза?
|—|•—|—•—|
— Почекай, треба записати!
— Нічого не чіпай! — грізно сказав Дей, обертаючись. Міла аж підскочила від несподіванки.
— Ти чого кричиш?!
— Вибач. Я припускаю, вони в астралі.
— Це що таке? — здивувалася Мила.

—Можна вважати, що ми розмовляємо з привидами.
Стук по дзеркалу повторився.
|———•|———|•—•|—|

—Чорт.– повторила Міла.

|•——|••|—•| |—••|••—|•—•|•|—••—|
— Повністю згодна.

Деймар примружився.