41 глава. Не бачу, не чую.

Вийшовши з кімнати Джина попрямувала в сторону троної зали де вся п'ятірка вперше з'явилася. А Міла та Деймар в іншу сторону на пошуки зниклої парочки. Підходивши до дверей в кімнату Кая. Вони почули не звичний шум. Двері до кімнати відчинилися — увійшов Деймар відпускаючи ручку, а слідом за ним Мила. Вони зупинилися на порозі, оглядаючи приміщення.
Яскраве магічне світло м’яко розповзалося кімнатою. Це була вітальня: посередині стояв диван спинкою до дверей, поруч — низький столик. Обабіч — невеликі тумби зі світильниками. На стінах — картини з пейзажами. Антресоль із келихами для міцних напоїв. Велике дзеркало в стіні на повний зріст.
— Мені одному шум почулося? — запитав Дей.
— Ні, я теж чула гуркіт, — схвильовано відповіла Мила, проходячи глибше до кімнати.
— Маячня якась!
— Може, мишка пробігла? — з хитрою усмішкою глянула на Дея. — Але мені ось цікаво, куди непомітно могли зникнути величезний змій і неадекватна особистість?
Деймар почав ходити кімнатою, уважно розглядаючи деталі інтер’єру.
— Щодо Кая — без поняття.
Мила здивовано перевела на нього погляд.
— А щодо Рози?
— Тут нікого немає. Ходімо.
Він розвернувся до дверей і рушив уперед. Взявся за ручку — і тут пролунав стук по дзеркалу.
Дей завмер. Мила обернулася на звук.
Кай і Роза за кілька хвилин до цього.
Роза швидко перестрибнула через диван і вдарила підхопленим торшером по голові демона, який почав приходити до тями.
Кай усміхнувся.
— А ти кровожерлива.
— Ну так, є з чим порівняти, — огризнулася Роза й докірливо глянула на друга дитинства.
— Ой, ну не ображайся, — миролюбно підняв руки вгору. — Арканіст не ображається на піддослідних.
Роза забрала згорток і підійшла до дверей. Спробувала взятися за ручку — невеликий розряд відштовхнув її.
Вона спробувала ще раз.
Те саме.
— Тепер зрозуміло, чому вони не втекли, — видихнула Роза.
— Що?
— Кай… у мене новини не дуже. Схоже, ми тут застрягли.
Вона знову підійшла до злощасного дивана.
— Припливли… — зачепила рукою дзеркало. —Ау-у.
— Сліпондя.
— Ти? Згоден.
І саме в цей момент двері до кімнати відчинилися.
— Дей? Дей! Міл! Ви як двері відкрили? Міл, тільки не дивися на цей безлад. Тут, між іншим, не лише я старалася!
— Ей! — обурився Кай на її монолог.
Мила не реагувала. Дей навіть не фокусував на них погляду.
— Що?