Перше кохання і перші розчарування

Сергій не був схожий на інших. Він не сміявся з Віки, не шепотівся за спиною і не відводив очей, коли вона проходила повз. Навпаки — завжди посміхався і знаходив спосіб завести розмову.Спершу дівчина не знала, як реагувати. Їй здавалося, що це якийсь жарт, черговий підступ однокласників. Але Сергій продовжував говорити з нею, навіть коли інші косо на нього дивилися.

— Це тобі.

Віка взяла його з насторогою. Це був малюнок — вона в центрі, а навколо дрібні фігурки, схожі на її однокласників. Усі кричали щось нерозбірливе, а над нею — велике сонце.

— Це ти. Сонце, яке вони не помічають.

Віка не змогла відповісти. Її серце калатало. Це був перший раз, коли хтось сказав їй щось гарне не з жалю.Так почалося її перше кохання. Вони переписувалися, гуляли після уроків, а вчителі часом жартували, що між ними щось є. Але щастя тривало недовго.Одного дня Віка випадково підслухала розмову Сергія з його друзями.

— Ти що, реально з нею зустрічаєшся? — запитав хтось із хлопців.

— Та ні, просто прикольно дивитися, як вона вірить у це, — засміявся Сергій.

Щось всередині неї обірвалося.

Наступного дня вона прийшла до школи, ніби нічого не сталося, але коли Сергій підійшов, просто пройшла повз. Він намагався щось сказати, але Віка більше не хотіла слухати.

Ця історія мала навчити її бути обережною. Але вона ще не знала, що попереду буде ще більше випробувань.