Історя

Аларий родився в родині Соруд, яка правила герцогством Грифестон, які по законам королівства Мелестан, мали перейти до нього, оскільки він був першою дитиною. Це була тиха дитина, з чорним волоссям, як в батька, та гострим носом матері, сірі очі йому досталися від бабусі. Батька звали Елейт, це був чорноволосий чолов’яга, в меру вгодований, та з хриплим голосом. Мати Міріена ж була світловолосою, худорлявою, та з приємним, мелодичним голосом. Здавалося Елейт та Міріена повні протилежності один одного, він мав спокійний, розсудливий характер, вона ж була немов вибухова бочка, яка носилась по всьому місту. Всі були впевнені, їх шлюб розвалиться як тільки батьки помруть, але ні, ось вони лежать в своїх могилах, а Елайт з Міріеною досі разом, своїм шлюбом й досі скріпляють союз між двома родинами. Як кажуть деякі, між ними може й нема кохання, але точно є міцна дружба та взаємоповага.

Алария з дитинства навчали воїнським традиціям, етикету та управлінню фінансами, адже коли прийде час, саме він має посісти місце батька. Неможливо сказати що це цікавило малу дитину, їй кортіло розважатися, бавитися з іншими дітьми, та пригод, а не сидіти в чотирьох стінах, на пару з якимось стариганом, та вивчати те, що йому десь, там, колись, знадобиться. Аларий часто збігав з уроків, або взагалі на них не приходів, аби лише погратися з іншими дітьми, як правило це були діти прислугі, які разом з батьками мешкали при дворі, чи десь поряд, оскільки вони не було обмеженні різноманітним навчанням. Їх вчили лише читати й писати, и то батьки в вільний від роботи час.  

Коли Аларию виконалось дев’ять років, його батьки доручили лицарю Гер Винселю, навчати молодого Соруда фехтуванню. Гер Винсель, був вже зрілою людиною, вже старше Елейта, він мав довге, як для чоловіка, чорне волосся та пишну бороду. Йому вдалося вразити молодого Алария, який жодного разу, так й не пропустив його уроків. Гер Винсель став зразок для молодого Соруда.

Через рік, в Алария родилась сестра, яка мала мамине світле волосся, та батькові карі очі. Її назвали Рінда. Дівчина росла, и Аларий почав заздрити сестрі, оскільки її не змушували так гарно вчитися, як його. Батьки їх любили однаково, але через те, що Рінда була другою дитиною, її скоріш готували на випадок, якщо з Алариєм щось трапиться, так би мовити, план Б.

Здавалося, мирне життя може тривати вічно. Аларию доводилося приймати участь в боях, але то були лише розбійники, та й Гер Винсель завжди був поряд, для захисту хлопчиська, який вже подорослішав, відпустив таке саме довге волосся, и ще доволі скромну бороду. Але король Роланд третій, якому рід Соруд приніс васальну клятву, почав війну за втрачені землі, ще при його дідусі – при Королі Ейтені п’ятому. Цілю війни було місто Лейд, та землі які мали назву Сорейл, саме з цих земель пішов род Соруд, тут вони почали свою історію. Цей факт, й те що захоплені землі перейду до герцогства Грифестон, переконали Елейта підтримати короля Роланда, та піти на війну.

Аларий з натхненням прийняв новини про воєнний похід, в якому йому доведеться брати участь, в якому він зможе проявити себе. Але Елейт швидко остудив гарячий норов свого сина. Аларий був присутній на військових нарадах, але йому не давали навіть слова сказати. Рідний батько завжди затикав рота й казав: "Дивись, вчись, запам’ятовуй". Навіть на поле боя йому не давали показати себе, він або залишався з королем Роландом в тилу, або його відправляли разом з вершниками Кровавого Кігтя. Це був славний орден, верхом на Грифах, потомків Грифестів (так місцеві називали істот схожих на Грифона), які деградували та лишилися своїх крил. Вони мали могутні лапи, з гострими кігтями, їх чорну шкіру покривали біле чи руде пір’я. Кожен герцог Грифестона також мав власного Грифа, той що мав належати Аларию, поки ще не вилупився. Вершники Кровавого Кігтя швидко розбивали фланги, та слабкі місця оборони ворога, не залишаючи їм і шансу стримати натиск. Тоді Кровавими Кігтями керував Гер Седрін, він був трішки старше за Елейта, якому тоді вже було за п’ятдесят.

Аларий вважав, що його шанси проявити себе летять до низу, з кожним днем війни, поки король Роланд третий не доручив взяти фортецю Омберікс, вона знаходився неподалік від Лейда, и мала стратегічну важливість, в даний момент війни. Фортеця Омберікс мала лише гарнізон біля тридцяти тисяч, також там були великі склади зброї та провізії, а її розташування було східно-північніше від Лейда, що робило цю фортецю чудовим місцем для збору військ та швидкої контратаки. Аларий з радістю прийняв це доручення, доки не побачив сили, якими доведеться брати фортецю Омберікс, всього вісім тисяч солдат було виділено для взяття фортеці. Так, серед них були воїна з Сталевої Зграї роду Брейнов, до якого належала королева Вірейна, Сапфірових Клинків роду Дорлинс, Чорних Сердець роду Кувейр, та трійка бойових чаклунів, але все це було в кращому випадку, одна третя від сил, яких виділили для захоплення фортеці. Аларий відразу відсік думки про штурм, треба було розвідати укріплення, дізнатися що в середині. И поки не було інформації, Соруд вирішив чекати.

Інформації від розвідки надійшла лише наступного дня, після того як було розгорнутий табір. Ця інформація була жахлива. В фортеці знаходилося більше сорока тисяч воїнів, які готувалися до удару по силам Алария, в якого тепер було лише два варіанти, прийняти бій, або отримати удар у спину. Молодий полководець обрав перше. Місцевість не давала можливостей для засідок, лише відкритий бій. Аларий передав командування більш досвідченому Гер Винселю, поки сам збирався приймати удар в перших рядах, разом з Сталевою Зграєю.

Бій під фортецею Омберікс

То був сонячний день, на небі ще залишалися хмари після нічного дощу. Аларий стояв перед шеренгою свого війська, склавши руки на рукояті власного меча, встромленого в вологу землю. Соруд дивився на військо супротивника, яке було більшим в більше чим п'ять разів. Чи боявся він тоді? А хто б на його місці не боявся. За його спиною лише вісім тисяч хоробрих воїнів, які прийняли цей бій, проти сорока тисяч. Всі чекали лише першого кроку.