7.

-Що? Повтори. - Права рука Стаса взялась в кулак. Я махнула головою, що не можу. Він швидко пересів на мою сторону. - Подивись на мене. - Не можу. -Віка. -Всеж таки я повернула голову до нього.

-Після цього все й почалось.. -Я знов відвернулась.

-Ти могла теж дати відсіч. -Але за мить я дивлюсь в його темні очі.

-Ти більше за мене в 5 раз, а він в 2 рази більше, так.. щоб ти розумів. Якщо..- Я намагалась скрити сльози, але не вийшло.- якщо він вдарив один раз то й здатен на другий. - Це давалось важко. Я ще не з ким не говорила на цю тему.

-Ти ще нікому про це не розповідала? -Я кивнула. Він доторкнувся до моєї голови та поклав її на своє плече.

-Він був спокійним та не чіпав мене довго, але він прокинувся знову.

-Ти боїшся, що він знову прийде?

-Я, по мені це видно?

-Вік, я вже довго працюю в цій сфері. Я навчився читати людей, але не тебе. Ти для мене закрита книга, яку я не можу прочитати. Батьки про це знають? - Він наче кричить, дивлячись мені в очі.

-Їх не стало 8 років тому.

-Виба..

-Я звикла, не треба.

-А брат?

-Ти теж смішний, коли це моєму брату було цікаво про моє життя. - Я вилізла з його обіймів та закинула голову назад. Його запах. Парфуми. Табак й вишня, це щось з чимось. Але те, що він мій босс не давало мені спокою.

-Це неправильно. -Я повернула голову в Стасову сторону. Він обробляє всю отриману інформацію.

-Якщо ти донесеш це йому, буду вдячна. Йому цікаво лише те, що йому потрібно.

-Ти знаєш слабкі місця Романа? 

-Ображаєш, звичайно. 

***

Київ, 19:34, Середа.

Вчора я поїхала додому ближче до комендантської години. Із-за нічної повітряної тривоги, я ніяка. Та й група Юрія тепер вже моя, тому роботи вже вдвічі більше. Мені Стас минулої неділі найняв мені секретаря, Ульяну. Ще він виділив цілий поверх, а також мою праву руку. Міша. Міша, це якийсь його давній друг.  Він вже зі мною дві неділі. Зараз я випиваю вже третю чашку кави, а Міша сидить й читає нові закази та роздає підгрупам.

-Ти якась зовсім не така. Звісно я тебе знаю не довго, але ти завжди енергійна, а тут ні. Щось трапилось?

-Ні, ні. Все добре. -Я махнула головою та роздивляюсь свої документи. -Візьми будь ласка папери, що ми зробили за минулий місяц. Зараз будемо йти на скляну бесіду. -Він мовчки підвівся та пішов за паперами.

Чому скляна бесіда? Бо наші бесіди завжди проходять в повністю скляній кімнаті. Я встала з крісла та пішла до шафи, яка по праву сторону. Теж беру папери та йду до виходу з кабінета. Вийдучи з кабінета я промовила.

-Ульяна, через 30 хвилин повернусь.

***

Я, Богдан, Саша і Міша чекали на Стаса вже 10 хвилин.

-Та де він.- У Боді вже їде криша. Відкриваються двері, ми всі автоматично повертаємось в ту сторону. Саша підняв руки в надії того, що то буде Стас. Але то був Діно.

-Да що ж таке. -Сказала я з Сашей в унісон, та він опустив голосно руки на стіл.

-Де ти свого дружка загубив? -Бодя звертається за Діно, який сідає праворуч від мене. 

-10 хвилин назад я його бачив на паркінгу розмовляючи по телефону. - Я встала зі свого місця та направилась до вікна, яке виходило на паркінг. 

-Він досі там. -Дістаю з карману телефон та починаю дзвонити Стасу. 

-Віка це може щось важливе, а ти його зараз переб'єш. -Я повернулась до Богдана та махнула рукою, щоб він завалився.Гудки йшли недовго.

-Бабка базарна, з ким ти там так довго теревениш?

-Хто бабка базарна? -Він як відчув мій погляд на собі та повернувся в мою сторону, на 13 поверх. З моїм зором я бачила тільки чорний діловий костюм та його розмите лице.

-Не я ж, ми вже всі тебе чекаємо 20 хвилин.

-Що з голосом?

-Нічого.

-Щось сталось?

-Бабка базарна, ми тебе чекаємо. Через 5 хвилин ми будемо розходитись бо й Богдана вже криша їде.

-Зараз буду. - Я відключилась, та пішла на своє місце.

Через дві хвилини відкривається двері, але силует був жіночий.

-Ой, ви тут. Вибачте.

-Я не можу. В мене вже робочий час закінчився. -Богдан збирається виходити, але Стас перегородив дорогу. 

-Далеко зібрався?

-Ой, іди ти.

-Наша бабка базарна розвернулась. 

-Так. Бодя. Ти хочеш в офісі пробути всю ніч?

-Ні.

-Тоді мовчи.