Сто ранків до Незалежності
Пролог. Зруйновані мрії. Нова надія
Як квіт вишневий опадають мрії,
Поки рушаємо в життєвий небокрай.
Дороговкази вимуровує надія
Із марних і уявних сподівань...
Ще взимку безліч планів розписали
На весну й літо - купу міркувань...
Війна прийшла й не плани зіпсувала,
Вона життя позбавила наш край.
Під гуркіт канонади ми лягаєм спати.
Від "Градів" прокидаємось вночі.
Московські покидьки, кремлівські кати,
Навіщо в нас свої встромля мечі?
Від ваших бомб міста наші палають,
Ракетами зруйновані дома.
Криваві покидьки людей вбивають,
Будують світ новий із власного лайна.
Але розстріляна, зґвалтована, роздерта,
Слізьми умита та, не втративши душі
І гідності, свята наша країна
Шалений опір чинить злодіям чужим.
Ніколи не стояли на колінах,
Тому не маємо потреби з них "вставать".
На жаль, навалі із рабів нікчемних
Такої волі до свободи не "понять".
Можливо не сьогодні і не завтра
Але очистимо від нечисті свій дім.
Що землю боронять і що стоять на варті,
Захисникам-героям низький наш уклін.
Відредаговано: 24.08.2022
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
