47.

– Ти такий, як твій батько. Жорстокий, егоїстичний, не здатний розуміти слабкості інших. 

Агата стояла в коридорі квартири сина з валізою і не стримувала емоцій.  Євген лише криво посміхнувся.

– Якби я був справді схожий на батька, то сидів би в центральному офісі, як заступник і спадкоємець його фінансової імперії. І яка слабкість змусила тебе зрадити Генріха?

Агата гордо випросталася.

– Я була юна та наївна, а для твого батька жінка лише вдала генетичне капіталовкладення.

Євгену стало аж смішно. Якби батько так вкладав гроші, як свої гени, то сидів би десь на вокзалі із безхатьками. Але сваритися та з’ясовувати, хто винен: батько чи мати він не хотів. Це їх життя, а тут своє успішно йшло  на дно. Тому мовчав. Врешті Агата зрозуміла, що скандалу від сина вона не дочекається, як і грошей.

– Сподіваюся на хліб матері не будеш забувати скидати?

Бергер трохи схилив голову на бік і важко зітхнув.

– За ті суми, які я тобі скидаю, ти можеш їсти французькі багети  з кавою в Парижі.

– Ага – під мостом із емігрантами. 

Євген зрозумів, що єдине, що хоче, щоб мати вже пішла.

– Я буду і далі надсилати тобі  гроші. Це будуть фіксовані й цілком прийнятні суми для життя жінки твого віку й «статусу». – На останньому слові він зробив особливий наголос. – Домогосподарці середнього віку – цього  більш ніж достатньо.

Можна було подумати, що стався невеликий землетрус, але ні, то Агата так грюкнула вхідними дверима.

Євген посміхнувся. Він справді не знав, що зачепило матір більше: «домогосподарка середнього віку» чи зменшення суми утримання. Хоча тут самому скоро прийдеться рахувати копійки на хліб, бо повідомлення Луки нічого доброго не обіцяло, а на дзвінки Євгена ніхто не відповідав.

Зателефонував Маркіян. 

– Що за фарс відбувається? Мені надійшли в подарунковій коробці контракти без підписів, які я раніше укладав, але замість мого імені – твоє. Що за ігри? 

Євген втомлено сів на дивані у вітальні.

– Батько надіслав мені ці контракти, щоб я їх викупив. Наскільки розумію – це вже було погоджено з твоїми партнерами. Але я не хочу брати участь в цьому, та й ніколи не брав – мого підпису ніде не було. Хочеш вір, а  хочеш – ні. Мені байдуже. Але придивися до своїх партнерів.

 Маркіян хвилю помовчав.

– Ти зовсім не схожий на свого батька. Але він тобі цього не подарує.

Євген байдуже зітхнув. 

– Знаю.

– Якщо буде потрібна допомога по створенню власної справи, чи просто робота –  я поруч і врю, що навіть без Генріха  ти багато чого вартий і спокійно можеш створити власний успішний бізнес.

Євген навіть посміхнувся: він так скучив за такими словами.

– Дякую. – і просто перервав зв’язок.

Тоді поглянув на годинник. До корпоративу була ціла купа часу. В клубі якраз тривали останні приготування.  Якраз настав час вирушити за особливим подарунком для Ліни.

                                                                                                                                            
Ліна в Сніжкою були щиро вдячні Євгену за організацію виступу в клубі. Всю технічну підготовку  взяла на себе адміністрація та спеціально найнята людина Єдине, що було потрібно від Сніжки та її «Кажанів»  –  репетиції та виступ. Із самого ранку дівчата сиділи на кухні, пили чай і  сестра із захватом розповідала Лінії, як це бути «зіркою». 

– Уявляєш, навіть костюми нам приводила до ладу спеціальна людина. Причому жоден кажанчик  чи череп не постраждав. Що значить – професіонал. І окрема кімната у нас для перевдягання є. Не треба в повній амуніції пертися на автобусі. – Сніжка хитро підморгнула і засміялася.

Ліна дивилася на щасливе обличчя кузини і теж посміхалася.

– А  рука не турбує?

– А, – махнула  бадьоренько травмованою кінцівкою Сніжка,– Я ж співаю, а не граю. Знаєш, що мене найбільше порадувало? Батьки не просто нас відвезуть і заберуть, а й будуть на корпоративі. Так би мовити наочно переконаються, що тими жахами, які вони мені малювали, там і  не пахне. 

Потім зробила хитру мордочку.

– Батько навіть чорну сорочку одягне, а мама – закриту темну сукню. От вмовлю їх ще на кілька пентограм та кажанів, і буде в нас щаслива сімейка готів.

Ліна сиділа та тішилася радістю сестри. Потім та вже серйозно спитала:

– Ти вже помирилася із Євгеном? 

Ліна похитала головою. Сніжка трохи спантеличено подивилася на на кузину.

– Ви ж кохаєте одне одного. – і додала вже впевнено,– Значить у вас все буде добре.

Ліна сумно посміхнулася. Вона навіть заздрила Сніжці в світі якої все було так просто. 

На домофон прийшов виклик. Сніжка пішла до дверей і за кілька хвилин покликала:

– Ліно, тобі доставка.

Дівчина розгублено підійшла до дверей. Незнайомий молодий чоловік у звичайному одязі простягнув їй червону коробку, перев’язану золотистою стрічкою.