46.

Євген кілька разів набирав Луку, але той вперто ігнорував його дзвінки. В «Сальвадор Дизайн» він теж не поспішав, а  постійно сидів у центральному офісі. Врешті надіслав повідомлення: «Буду після Нового року. Може.» Складалося враження, що він махнув рукою на Євгена і відпустив його у вільне плавання, точніше потопання. Справи гальмували, Ліна ігнорувала, батько підозріло мовчав, Магда  не діставала. Навіть Меліса не надсилала своїх провокативних повідомлень. Коли Євген думав уже геть впасти в меланхолію, заграла знайома мелодія. 

– Слухаю, мамо.

– Мамо?! Яка я тобі «мама»? Я клоун, над яким можна потішатися та реготати. Що зараз ти і робиш зі своєю Ліночкою, та персоналом  бутика білизни.

Євген нічого не розумів.

– Що трапилося?

– Скинь мені на картку гроші, щоб я могла оплатити покупки.

– Я дав Ліні картку. Що трапилося? Мені прийшли звіти лише по ресторану.

– Твоя люба наречена, залишила мене в примірочній з купою білизни та пішла. Я тут стою з пакунками, як посміховисько, бо не можу оплатити покупок. А в мене ще відкладений одяг та взуття  в кількох бутиках і закінчується час, на який я просила притримати. Тому скинь мені кошти й розберися із Ліною. Викидати такі коні не припустимо. Це ганьба і повна відсутність виховання.

Євген посміхнувся: не може його навіжена Ліна без пригод.

– Ні, мамо, скидати не буду. 

– Що? Ти пропонуєш мені з соромом піти? 

– З гордо піднятою головою. Ніби передумала купувати. А я зателефоную Ліні та з’ясую, що трапилося. Ти не думала, що могли виникнути проблеми важливіші за труси? Все, потім. – і вимкнувся.

Ліна не відповідала. Та коли Євген вже почав хвилюватися,  сама без стуку зайшла до кабінету і без зайвих слів поклала на стіл картку.

– Що трапилося? – в спокійному голосі Євгена була тривога 

Ліна трохи втомлено відповіла:

– Вважай, що я не готова до масштабів нового статусу. Чесно, не розумію для чого два десятки комплектів білизни, гори пеньюарів,  панчіх, боді та різних  приколів, назви  яких навіть вимовити важко. І це лише початок шопінгу. Тому, вибачай, здається, я засмутила твою маму.

– Ти її кинула в примірочній. – посміхнувся Євген. 

– А ти впевнений, що вона відмовилася б від гори того мотлоху без спектаклів? І що тобі завадить самому скинути їй гроші на оплату покупок? 

– Ти. 

Ліна в замішанні поглянула на Євгена. Чоловік вийшов із-за столу й підійшов впритул. Очі  дівчини були так близько: темні, повні смутку і запитань. 

– Я повністю довіряю твоєму рішенню. І змінювати його не буду. 

Потім простягнув руку і заховав непокірне пасмо її волосся за вушко. Тоді нахилився і ледь торкнувся його губами. 

Ліна не відступила,  лише прошепотіла:

– Навіщо ти це робиш?

Євген теж прошепотів, майже торкаючись її щоки своєю. 

– Тоді в ресторані, коли ти була з Крафтами, я подумав, що в тебе дуже милі вушка. Я дурень? Так?

Ліна відступила і поглянула на Євгена довгим, поглядом, ніби шукала відповіді на запитання, які її мучили.

– Ти знову мене зваблюєш?

– Ні, кохаю. – з якимось пронизливим смутком сказав Євген.

Тоді не дочекавшись відповіді різко повернувся й підійшов до вікна. Чорт, він не хотів, щоб Ліна бачила його сльози. Вони були шоком для нього самого. Так само як і самотність, яка знову накотила від її холоду. 

– В ситуації з Агатою ти вчинила правильно. Але картку залиш в себе. Я справді хочу, щоб ти купила собі прикраси, які тобі будуть до вподоби. – Євген намагався говорити на таку більш приземлену тему, щоб трохи вгамувати емоції. 

– Ні. – вперто похитала головою Ліна. 

– Чому? Це чудове капіталовкладення…

– Капіталовкладення? Я не буду купувати обручку сама за твої гроші.

– Я тебе не розумію..

– А  кажеш, що кохаєш… 

Євген розгублено побачив, як Ліна пішла до дверей.

– Зачекай. – швидко підійшов,– Завтра в орендованому клубі новорічний корпоратив. Я за тобою заїду. 

– Не варто. Роберт відвезе нас.

Євгеній залишився в кабінеті сам. Повільно підійшов до столу. Сів. Він справді не розумів, чому Ліна не захотіла  купувати обручку. Жодна зі знайомих дівчат не відмовилася б...  Але це його Ліна…

Гучний звук телефона змусив Євгена здригнутися. Він втомлено взяв смартфон. Від Луки прийшло повідомлення – всього кілька слів, які перевернули  світ: «Генріх розлучається. Ти догрався»