45.

Як і домовлялися, Агата чекала в ресторані. Це була красива,  доглянута, жінка,  яка виглядала набагато молодшою за свій вік. Ліна готувалася до довгих розпитувань, але все  знайомство  вмістилося в одну фразу:

–  Привіт, люба. Я Агата.

А далі був суцільний потік інформації про елітні бренди, ресторани, курорти, нічні клуби та ресторани для «пристойних людей». І це все було просто життєво необхідно Ліні й Агата готова була героїчно ввести любу невістку в цей  складний світ.  Звичайно, коштом Євгена. 

– Я абсолютно довіряю організацію вашого весілля Генріху. Він все зробить на вищому рівні. Але й мені потрібно виглядати відповідно, тому я відклала кілька суконь, взуття, сумочки. О, ледве не забула про парфуми. Це ж зброя жінки. А, щоб вона не стала хімічною атакою, потрібно вміти вибирати аромати. Сьогодні ми цим обов’язково займемось. А ще запишемось до косметолога. Почекай, твоя ж тітка має власний салон краси? Ти туди навідуєшся? Ні? Виправимо. Із завтрашнього дня ми постійні клієнтки. Заразом і зекономимо. Євген нам тільки подякує.

– Сумніваюся…

– І правильно робиш. Він невдячний. 

– Я хотіла сказати, що сумніваюся, що ми станемо постійними клієнтами Ренати. Мені це непотрібно. Та й не хочу обтяжувати тітку..

– Дарма. У тебе втомлена шкіра, та мішки під очима. А ще м’який овал лиця. За кілька років попливе і буде подвійне підборіддя. Але діло твоє. Я особисто з радістю походжу на процедури  до любої свахи. Всього  кілька місяців і не соромно буде влітку погрітися на узбережжі Італії. Шкода, що Роберт не робить пластики, принаймні не там де потрібно жінці…

Агата навіть засумувала і взялася за чергову порцію, якихось бридких, слизьких молюсків. Ліна, трохи посьорбала крабовий суп із грінками й без ентузіазму поглянула на кількість порожніх тарілок біля Агати: і куди тільки влізло?

– До речі.. Де ви будете проводити з Євгеном медовий місяць? Я думаю моя присутність вас не обтяжить, звичайно в окремому номері. Хоч здалека буду милуватися вашим щастям, та й подруга на місцевих тусовках тобі не завадить…

Ліна відчула, наскільки любить свою матір. Її декілька нотацій в тиждень, виглядали дитячим лепетання в порівняні із професійним підходом Агати. А та з якимось підозрілим сумом вже дивилася на винну карту. Ліна зрозуміла, що потрібно рухатися. 

– Агато, у мене є ще кілька важливих справ на сьогодні, тому давай тут закруглятися  і підемо по бутиках, бо доведеться відкласти на якійсь інший день.

Слово «відкласти» виявилося магічним і вже за кілька хвилин Агата фарбувала губи, а Ліна платила за обід  і підозрювала, що в молюсках були рожеві  перли, а в  супі плавала золота рибка. Принаймні, так виглядали цифри в рахунку.  Але обід був найдешевшою частиною їх знайомства.

Агата вирішила почати із білизни. Елітний бутик  нагадував конкурс найсміливіших нічних ідей та бурхливих фантазій самотніх холостяків. Ліна чесно не розуміла навіщо їй ці павутинки,  мініатюрні клапті мережива та шнурівочки.  І це найскромніша частина асортименту. З великим зусиллям, вона вибрала собі два комплекти й пішла до Агати.

Жінка із заклопотаним виглядом розглядала, яскраво-червоний  абсолютно прозорий бодік.  Поруч стояла консультантка, яка ледь тримала на руках гору білизни.

Ліна зітхнула.

– Агато, я це все міряти не буду, немає часу...

– Не переживай, я теж. – Агата навіть не глянула на неї, а продовжувала крутити в руках боді. – Хіба що цю красу, та два корсети –  чи незавеликі. 

Потім докинула консультантці чорний пеньюар. Тільки тоді Ліна зрозуміла, що цю гору білизни Агата накидала лише собі одній. Дівчина перевернула цінника на верхньому комплекті і  їй стало погано. Вона не розуміла,  навіщо Агаті стільки трусів, ліфчиків і халатів за ціну маленького будиночка в селі. А жінка не зупинялася я продовжувала гребти далі. 

–  Та не хвилюйся ти так. – по-своєму зрозуміла вираз обличчя Ліни Агата. – Примірка тут займе кілька хвилин, якраз за цей час дівчата спакують решту білизни. А тоді пробіжимося по магазинах, де я вже відклала покупки. Це не займе багато часу – там потрібно тільки  оплатити. 

Агата пішла в примірочну з трьома речами, решту консультантка ледь заперла на прилавок. Ліна більше не могла дивитися на цю комедію. Щось доводити Агаті було марно. Дівчина зрозуміла, що це залізобетонна леді, яка вже давно вирішила, скільки й хто їй винен.Тому  підійшла до каси,  поклала свої покупки на прилавок і ввічливо посміхнулася продавчині.

–  Перепрошую. Я сьогодні нічого не купуватиму.

Розвернулася й спокійно вийшла з магазину.