42.

Ліна лежала у себе в кімнаті та спостерігала як поволі згасає за вікном короткий грудневий день. Їй абсолютно не хотілося йти завтра в офіс і бачити Євгена. А хотілося, щоб він взяв її сьогодні за руку, й не відпускав, поки не переконав би, що його почуття не чергова розвага, і не вибір з цілого списку варіантів. У неї була надія, що  Євген зуміє все пояснити, змусить її повірить у свою щирість. Але  вистачило лише  долоні на його  губах і він замовк.  Слабак. Мабуть, зараз перебирає в телефоні імена інших своїх «наречених» в пошуках, як  краще розважитися. Бабій.

Ліна не знала, що їй робити. Хотіла бути гордою, але одночасно –  здатися. Хотіла знову побачити й почути Євгена і одночасно сама думка про нього дратувала до іскор з очей. Де він взявся на її голову?!  Краще б пішла тоді на побачення з власником хом'яків. Дівчина схлипнула, сльоза скотилася й повисла на кінчику носа. В цей момент хтось постукав у двері. Ліна перелякано схопилася.

– Можна? – спокійний голос тітки повернув її до реальності.

Дівчина  швидко витерла обличчя.

– Звичайно.

– А чому це ти сидиш у темряві?

Світло різонуло очі. Ліна хотіла побути сама, в сутінках, тиші, але від оптимізму Ренати, який бив фонтаном на всі боки, було не сховатися.

– А у мене для тебе сюрприз… Ти плакала?

– Так легка ностальгія. Щось засумувала. Рік минає, за матір'ю скучила, нове навчання попереду. Взагалі нове життя…

Рената сіла поруч і посміхнулася. 

– Я знаю, як тобі підняти настрій. – і поклала поруч яскравий глянцевий журнал.

Ліна перевела на нього погляд і ледве не застогнала  від «радості».

– Що це?

– Каталог весільних суконь. Свіженький. Всі бренди, нові тенденції, актуальні моделі. Для будь-якої нареченої такі королівські сукні – справжнє щастя та мрія. 

Щоб приховати своє «щастя», Ліна трохи полистала і від шоку навіть забула на кілька хвилин про Євгена.

– Це ціни? 

– Так. Але сукня, це лише краплина в морі тієї казки, якою повинно стати твоє весілля. Потрібно відповідати положенню Бергерів та нашому оточеню. Не осоромитися.  А оскільки твоя мати неспроможна на такий рівень, то ми із задоволенням візьмемо з Робертом організацію та витрати на себе.  Ти нам, як дочка.

Ліні було неприємно.  Вона хотіла з гордості запропонувати гроші зі свого спадку, але вчасно схаменулася. Навіть на справжнє весілля викидати такі суми вона не стала б, а тут фіктивне. Та ще таке… «казкове» Тільки для кого? Усі ці орендовані острови, шлейфи по 10 метрів, та торти в сто ярусів – точно не її формат. Ліна зовсім скисла.

Рената відклала вбік каталог, взяла племінницю за руку.

– Ліно, що сталося? У тебе якісь проблеми з Євгеном? Він тебе скривдив? Можеш бути відвертою. Ми жінки і родина. Ніхто не зрозуміє нас так, як ми одна одну.

Ліна поглянула на Ренату, яка так і випромінювала щиру  зацікавленість, співчуття… Випросталася і посміхнулася.

– Мені це не цікаво. – вказала очима на відкритий каталог. – Це моє весілля, а навколо не буде жодного мого знайомого, лише ця непотрібна мені розкіш. Я хочу чогось теплого, простого. Сукню, яка сподобається мені – таку легку невагому, щоб не стримувала рухів. Декілька справді рідних людей поруч і невелику вечірку в трояндовому садку. 

Ліна помітила тінь на обличчі Ренати, й відчула, як та на мить міцніше стисла її руку, але за секунду тітка знову посміхнулася щиро й відкрито.

– То в чому проблема? Ми із Генріхом організуємо статусне весілля. А ви вже із Євгеном – церемонію вінчання. Навіть краще, що ми їх розділимо і ваші обітниці в церкві будуть в тихому родинному оточені. 

– В якій церкві? – єдине, що спромоглася вичавити з себе Ліна.

– А ти, що невіруюча? – Рената знову напружилася.

– Ні, але…

– Тоді вибереш сама, яку захочеш церкву, місце сімейної вечірки та сукню для неї. Так ми і статус підтримаємо й весілля твоєї мрії організуємо. Добре, піду я пошукаю варіанти і для твоєї церемонії, щоб полегшити тобі вибір. Ти ж мені, як дочка. 

Потім похитала головою. 

– Ще нічого не організовували, а вже стільки стресу.

Встала, підбадьорливо обійняла племінницю й пішла до себе.

Ліна деякий час в повному шоку дивилася на каталог перед собою: мало їй було фіктивного розпису, то ще випросила на свою голову фіктивне вінчання! До такого вона не була готова навіть заради спадку… Зателефонував Євген. Ліна ледве не впустила телефон, так в неї затрусилися руки.

– Слухаю.

– У нас проблема. Обов'язково приходь завтра в офіс. Всі подробиці там.

Ліна навіть не здивувалася...